Біологія 24 група

Урок 30                                                                                    Дата: 12.03.2020

Контрольна робота з теми «Адаптації»

Буде виконуватися після карантину, а як тренувальні вправи надається тестова робота

Тестова робота

Оберіть правильну відповідь.

1.      Здатність клітин або мікроорганізмів орієнтуватися та рухатися у напрям ку до або від джерела світла:

       А хемотаксис;           Б фототаксис;            В геотаксис;           Г гідротаксис.

2.      Вид регуляції, що здійснюється на клітинному рівні:

      А регуляція серцевого ритму;                                 Б хімічна модифікація ферментів;

      В терморегуляція;                                                     Г регуляція кількості води в тілі (осморегуляція).

3.      Яка стратегія належить до активного шляху адаптацій:

      А міграції;            Б анабіоз;               В подолання;                    Г зимова сплячка?

4.      Взаємовідносини організмів людська аскарида — людина належать до:

        А хижацтво;              Б мутуалізм;                      В коменсалізм;                   Г паразитизм.

5.      Встановіть відповідність між організмами та їхніми середовищами життя:

1 водне 2 наземно-повітряне 3 ґрунт 4 живі організми

А кріт Б лелека В печінковий сисун Г сазан

6. Визначте ознаки адаптованості організму, що зображений на малюнку, до способу життя та середовища існування: восьминіга.

Домашнє завданя:

ü  виконати тестову роботу (робочий зошит);

ü  повторити §1-17 с.5-66.

Урок 31                                                                          Дата: 16.03.2020

ТЕМА 6. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Тема: Науки, що вивчають здоров'я людини.

Науки, що вивчають здоров'я людини

Найважливішою наукою, що вивчає хвороби і призначена зберігати здоро­в’я людини, є медицина. Вона вивчає діагностику, лікування та профілактику хвороб, засоби збереження здоров’я та працездатності людей, а також подо­вження тривалості життя.

Напрямами та галузями медицини є:

1.      Профілактична медицина: гігієна, санітарія, епідеміологія.

2.      Клінічна медицина: терапія, хірургія, психіатрія, педіатрія, кардіологія, не­врологія, ендокринологія, стоматологія та ін.

3.      Фармакологія: клінічна фармакологія, токсикологія, фармакогнозія та ін.

4.      Медико-біологічні галузі: анатомія людини, фізіологія людини, біохімія, ме­дична генетика, імунологія, мікробіологія та ін.

Знання основ наук про людину оформилися в окремий навчальний курс, який має назву біологія людини.

Урок 32                                                                              Дата: 18.03.2020

Тема: Принцип здорового способу життя

Принципи здорового способу життя. Складові здорового способу життя

Здоровий стан організму можливий лише за здорового способу життя. Є кілька засад, принципів та складових здорового способу життя, а саме:

1) Раціональне харчування. Його головними засадами є:

Ø  контроль ваги тіла;

Ø  контроль кількості та калорійності їжі;

Ø  щоденне споживання корисних продуктів із різних груп;  

Ø  суттєве зменшення споживання солі, цукру та жирів;

Ø  дотримання оптимального режиму харчування за формулою: 3 основні    прийоми їжі та 1-2 перекуси протягом дня;

Ø  пиття достатньої кількості рідини.

Ø  слід повністю відмовитись від фаст-фуду та іншої шкідливої їжі.

2) Рухова активність є обов’язковою за здорового способу життя. Якщо ви бу­дете виявляти рухову активність щодня, то регулярні вправи:

Ø  захистять від небезпечних хвороб;

Ø  подовжать тривалість життя;

Ø  покращать стан кісток і суглобів, зменшать ризик травм у майбутньому;

Ø  забезпечать хороший апетит.

3) Відмова від шкідливих звичок. Найпоширенішими з них є паління, вжи­вання алкоголю та наркотиків. Стимулом покинути ці небезпечні звички є:

Ø  подовження терміну життя;

Ø  уникнення небезпечних хвороб;

Ø  збереження коштів;

Ø  збереження здоров’я рідних;

Ø  покращення зовнішнього вигляду та якості життя.

4) Особиста та побутова гігієна. Основні правила особистої та побутової гігіє­ни є такими:

Гігієна тіла

Ø  мийтеся щоденно теплою водою;

Ø  мийтеся з мочалкою не рідше одного разу на тиждень;

Ø  слідкуйте за чистотою рук та нігтів;

Ø  обрізайте нігті по мірі відростання;

Ø  ноги потрібно мити кожен день прохолодною водою з милом.

Гігієна ротової порожнини

Ø  чистити зуби потрібно двічі на день: вранці та ввечері;

Ø  зубну щітку слід міняти 1 раз на 3 місяці або раніше;

Ø  слід користуватися зубною ниткою для чищення проміжків між зубами;

Ø  не можна користуватися зубною щіткою іншої людини;

Ø  після їжі обов’язково прополощіть рота;

Ø  за перших же ознак захворювання зубів та ясен (біль, запалення, сліди крові) негайно відвідайте стоматолога;

Ø  для профілактичного огляду відвідуйте стоматолога не менш 2 разів на рік.

5)Відпочинок. Щонайменше 7 годин сну допоможуть уникнути в майбутньо­му діабету, серцево-судинних захворювань, інсульту, високого кров’яного тиску, збільшення ваги та ожиріння, розладів імунної системи, погіршен­ня психічного здоров’я та депресії.

Лягати спати краще до опівночі.

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати §18 с.69-70, відповісти на питання 3,1* с.70.

Урок 33                                                                          Дата: 19.03.2020

Тема: Безпека і статева культура

Всесвітня організація охорони здоров’я вважає небезпечний секс одним з 10 глобальних факторів, що найбільше впливають на здоров’я.

Окрім безпосередньої загрози життю внаслідок захворювання на СНІД, наслідками ризикованої статевої поведінки можуть стати розлади здоров’я, безпліддя, негаразди у статевих стосунках та ін. Ще одним наслідком є підліткова вагітність.

Важливо, щоб на початку статевого дозрівання дитина знала:

Ø  як влаштована і як функціонує репродуктивна система людини;

Ø  чим небезпечна вагітність у ранньому віці й інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), у тому числі і ВІЛ;

Ø  про сучасні засоби контрацепції і про те, що презерватив, за умови правильного використання, значно знижує ризик настання вагітності і зараження ІПСШ, але не дає 100 % гарантії;

Ø  про те, що єдиний 100 % спосіб не завагітніти і не заразитися ІПСШ —утриматися від сексуальних стосунків;

Ø  про право підлітка самого вирішувати — вступати чи ні в сексуальні стосунки і обирати партнера, про право на захист від сексуальних домагань;

Ø  про відповідальність неповнолітніх за сексуальні насильницькі дії та їх неприпустимість;

Ø  про те, що батьки готові допомогти і підтримати дитину в будь-якій ситуації, а також про спеціальні медичні установи для підлітків, куди вони можуть звернутись самостійно.

Ранній початок сексуального життя, часта зміна партнерів, нехтування ви­користанням презервативу призводить до зараження ІПСШ, яких на сьогодні відомо понад ЗО. Це, передусім, вірус імунодефіциту людини і гепатит С. За         зовнішнім виглядом на ранніх стадіях неможливо визначити, є у людини ВІЛ чи ні. Симптоми можуть не проявлятися кілька років. Але вірус може передаватися від партнера до партнера з моменту інфікування. Сам стан, що назива­ється синдромом набутого імунодефіциту (СНІД), розвивається через 5-10 років і виявляється у руйнуванні імунної системи, що тягне за собою ураження захворюваннями всього організму.

Дізнатися свій статус можливо тільки пройшовши тестування на ВІЛ за аналізом крові або слини в клінічній лабораторії.

Правилами, що підвищують безпеку статевих стосунків, є такі:

·         дотримування вірності одному неінфікованому партнеру;

·         правильно використовувати засоби захисту (зокрема — презервативи);

·         уникати випадкових контактів або контактів з ненадійними партнерами;

·         регулярно проходити обстеження на ІПСШ.             
 Основними методами контрацепції є:

·         фізіологічні — засновані на менструальному циклі;             

- перерваний статевий акт;

·   бар’єрні (механічні) — попереджують потрапляння сперматозоїдів до яйце-       клітини;

·         гормональна контрацепція — із застосуванням протизаплідних пігулок;

·         екстрена (невідкладна) контрацепція — препарати, що містять високі дози гормонів, що перешкоджають імплантації яйцеклітини в порожнину матки.

Для підлітків основними методами є бар’єрні, оскільки вони не впливають на гормональний фон і єдині з перелічених також захищають від інфекцій.

Навіть за умови взаємного кохання вагітність і народження дитини у під­літковому віці небажані, оскільки підлітки є не тільки фізіологічно, а й соці­ально незрілими і самі потребують опіки батьків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вагітність, її переривання і пологи у підлітковому віці є одним з основних причин материнської і дитячої смертності у світі.

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати §19 с.70-72, відповісти на питання 1-4,1* с.72;

ü  підготувати повідомлення про вплив на здоров'я людини алкоголю або паління, або наркотиків.

Урок 34                                                                         Дата: 23.03.2020

Тема: Негативний вплив на здоров'я людини алкоголю, паління та наркотиків

1.      Негативний вплив на здоров'я людини алкоголю

1)      Травна система. Запалення печінки, цироз печінки, алкогольний гастрит, кровотечі, виразкові хвороби, алкогольне запалення підшлункової залози, рак стравоходу, шлунка та прямої кишки.

2)      Серцево-судинна система. Зміни у міокарді. Підвищений ризик розвитку аритмії та ішемічної хвороби серця. Різни види анемії.

3)      Імунна система. Зниження імунітету до вірусних і бактеріальних інфекцій.

4)      Видільна система. Алкогольна нефропатія.

5)      Статева система. Порушення менструального циклу у жінок. Зниження статевої функції. Вроджений алкоголізм у немовлят.

6)      Ендокринна система. Підвищує рівень гормону кортизолу, знижує рівень гормону тестостерону у чоловіків.

7)      Нервова система та органи чуття. Алкогольна енцефалопатія та поліней- ропатія, мозочкова атрофія, мозкові кровотечі, алкогольний делірій («біла гарячка»).

2.      Негативний вплив на здоров'я людини паління

1)      Опорно-рухова система. У жінок, що палять, у старшому віці значно часті­ше розвиваються остеопороз порівняно з тими, хто не палить.

2)      Травна система. Рак ротової порожнини, гортані, стравоходу, виразка шлунка, рак шлунку, рак підшлункової залози. Сприяє виникненню га­стриту та диспепсії. Погіршує колір зубів.

3)      Дихальна система. Мікроскопічні краплини дьогтю осідають у легенях. Тютюновий дим пошкоджує дихальний епітелій, що призводить до ранкового кашлю курця, бронхітів, хронічного обструктивного захворювання легенів, емфіземи легенів та раку легенів.

4)      Серцево-судинна система. Причиною смертності у 50 % постійних курців є серцево-судинні захворювання — інфаркт та інсульт. Паління спричиняє звуження артерій, що тягне за собою обструкцію артерій рук та ніг і порушення живлення цих частин тіла.

5)      Нервова система. Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю.

6)      Видільна система. Паління спричиняє рак нирок та рак сечового міхура.

7)      Статева система. Паління пригнічує статеві центри, що призводить до розладів у статевому житті, які підсилюються через судиннозвужуючий ефект нікотину. Спричиняє раку простати. Є фактором риску під час вагітності.

3. Негативний вплив на здоров'я людини наркотиків

1) Похідні коноплі (марихуана, анаша). Призводять до тяжкого ураження дихальних шляхів, гортані, легенів та печінки, виникнення патологій серця, порушення роботи мозку.

2) Опіатні наркотики (героїн, опій, макова соломка, морфін, кодеїн, метадон) — уражають головний мозок, серце, погіршують дихання, руйнують кістки та зуби. Нестерильні ін’єкції призводять до зараження крові та появи гнійно-інфекційних ускладнень. Крім того, є вірогідність зараження ВІЛ, гепатитом, сифілісом.

3) Барбітурати (реладорм) — уражають серцево-судинну систему, піддають дистрофії печінку, руйнують мозок. Спричиняють психози.

4) Психостимулятори (ефедрин, кокаїн, амфетамін, екстазі) — спричиняють тяжкі аритмії (навіть до зупинки серця), загальне виснаження організму, дистрофію серцевого м’яза. У наркоманів виникають галюцинації та затяжні депресії, наслідком яких є самогубства.

5) Галюциногени (похідні грибів роду псилоцибе, ЛСД та ін.) — деструктивно впливають на мозок і психіку людини. Спричиняють страхи, психози, галюцинації, перетворюючи здорову людину на психічно хвору.

6) Леткі речовини (клей «Момент», розчинники, фарби, ацетон, бензин) —є надзвичайно шкідливими, спричиняють симптоми хронічної інтоксикації, психічну та фізичну залежність.

Тест

1.      Хімічно активний метаболіт, що у десятки разів токсичніший за етанол: 

    А опіати       Б ментол             В ацетальальдегід       Г спирт

2.      Що є причиною серцевої недостатності у курців 

А дефіцит оксигену                            Б амінокислот         

В зростання холестерину                   Г збільшення вмісту етанолу в крові

3.      Хімічна речовина синтетичного або рослинного походження, що зумовлює зміну психічного стану людини, систематичне вживання якої формує залежність 

А наркотики           Б алкоголь                  В нікотин            Г ефірна масла

4.      Укажіть сполуку, що утворюється в результаті сполучення оксигену з чадним газом 

А карбгемоглобін               Б оксигемоглобін        

В карбоксигемоглобін        Г вуглекислий газ

5.      Вкажіть структури клітини, що розщеплюють оцтовий альдегід

А пероксисоми                  Б клітинний центр              В мітохондрії гепатоцитів          

 Глізосоми                          Д незерниста ендоплазматична сітка

6.      Вкажіть ферменти, що розщеплюють етанол

А ліпаза                    Б хімотрипсин                   В алкогольдегідрогеназа      

Г каталаза                Д алкоголь оксидаза

7.      Речовини, що вражають печінку, легені, нирки, статеві залози, зумовлюють незворотні зміни в будові головного мозку

А етанол           Б алкогольні напої            В наркотики               Г ацетальальдегід

8.      Токсична речовина з канцерогенним впливом, що утворюється в результаті окиснення етанолу

А чадний газ             Б спирт               В тютюновий дим          Г оцтовий альдегід

9.      Нітрогеновмісна, психоактивна речовина, що всмоктується слизовою оболонкою ротової порожнини, дихальних шляхів, шлунково-кишковим трактом

А алкоголь              Б наркотичні речовини               В нікотин               Г водень

10.  Великі дози цього алкалоїду діють подібно відомої отрути кураре

А алкоголь                Б нікотин            В наркотики              Г чадний газ

11.  Укажіть речовини, що зумовлюють хронічні гастрити, виразки шлунку та дванадцятипалої кишки:

А  нуклеотиди            Б наркотики             В спирти         Г нікотин

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 20 с.72-76, відповісти на питання 1-6,1* с.76;

ü  підготувати повідомлення про «Стрес, механізм дії, види стресів».

Урок 35                                                                          Дата: 25.03.2020

Тема: Вплив стресових факторів на організм людини

Загальнопоширеною є думка про стрес як про суцільно негативне явище. Але з точки зору біології, стрес — це природна, закономірна і цілком очікувана реакція на різноманітні зовнішні подразники, що змінюють сталий баланс всередині організму. Має значення сила стресу та його тривалість. У су-
часної людини стрес можуть викликати не лише природні, але й соціальні чинники.

Зазвичай стрес виявляє себе неприємними психоемоційними відчуттями, але також має сильний вплив на роботу внутрішніх систем організму. Основними процесами при цьому є такі:

Ø  підвищення рівня глюкози в крові (глюкоза потрібна як джерело енергії, яка, у свою чергу потрібна для активізації захисних сил організму); за тривалих стресів може розвинутися цукровий діабет;

Ø  різке стимулювання тимусу (загрудинної залози) — частини імунної системи людини — заважає дозріванню Т-лімфоцитів, що знижує рівень природного захисту організму;

Ø  мимовільно напружуються м’язи; за тривалих скорочень, що не чергуються із розслабленням, можливе руйнування м’язової тканини і тканин внутрішніх органів;

Ø  збільшується діаметр капілярів, відбувається їх розширення, за сильного стресу вони можуть лопатися, спричиняючи появу гематом та порушення кровообігу у тканинах та органах;

Ø  порушуються обмінні процеси в клітинах; токсичні продукти обміну не виводяться, а накопичуються, отруюючи організм.

За системами органів:

1)      Нервова система. Змінює звичайний настрій на гнів та дратівливість — навіть до депресії. Спричиняє дефіцит енергії, проблеми з концентрацію, порушення сну, головний біль та психічні розлади (від тривожних розладів до панічних атак).

2)      Серцево-судинна система. Підвищує кров’яний тиск, посилює частоту серцебиття, рівень холестерину та значно збільшує ризик серцевих нападів.

3)      Імунна система. Зменшує здатність знешкоджувати інфекції та захищати організм від хвороб.

4)      Травна система. Спричиняє болі у шлунку, рефлюкс (закид вмісту шлунка у стравохід), нудоту та блювання.

5)      Сечостатева система. Знижується статевий потяг, починаються розлади репродуктивної системи у чоловіків та жінок.

6)      Опорно-рухова система. Спричиняє біль та неприємні відчуття у суглобах. Зменшує щільність кісткової тканини.

Вплив стресу на організм може виявитися не одразу, а мати відтерміновий у часі розвиток небезпечної хвороби.

Гормони, що утворюються організмом під час стресу, є необхідними для нормального функціонування організму, але цих гормонів не має бути надто багато. Поодинокі сплески гормонів не є небезпечними. Але за хронічного стресу ситуація змінюється. Високий рівень цих гормонів сприяє розвитку різних хвороб, у тому числі — онкологічних. Найпоширенішими негативними наслідками стресу є:

·         напади агресії, гніву, дратівливості;

·         перепади настрою;

·         занепад сил, втрата інтересу до життя;

·         зниження уваги, розуміння, здатності навчатися, запам’ятовувати, висловлювати думки;

·         порушення сну;

·         втрата впевненості у собі, неврози;

·         постійний головний біль;

·         порушення серцевого ритму;

·         загострення хронічних хвороб;

·         гормональні розлади;

·         зниження працездатності;

·         зростання ризику появи онкології;

·         постійно пригнічений емоційний стан.

А чи є позитивний вплив стресу на організм людини? Здавалося б, ні. Але деякі позитивні наслідки стресу насправді є. Ось вони:

§  збільшується секреція адреналіну і відбувається емоційний струс, що може змусити людину на короткочасні активні, продуктивні дії, які направлені на усунення причини стресу;

§  прагнення позбутися неприємного емоційного стану може сприяти налагодженню більш близьких стосунків з оточуючими, до яких людина звертається по допомогу;

§  якщо людина успішно долає стрес, це підвищує її самооцінку і допомагає набути впевненості в собі.

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 23 с.83-87, відповісти на питання 6,1* с.87;

ü  підготувати повідомлення «Вплив повітря на здоров'я людини», «Вплив води на здоров'я людини», «Вплив грунту на здоров'я людини».

Урок 36                                                                          Дата: 26.03.2020

Тема: Вплив навколишнього середовища на здоров'я людини

1. Вплив повітря на здоров'я людини

Повітря є одним з найважливіших компонентів навколишнього середовища. У людей, що мешкають поблизу потужних промислових підприємств чи теплових електростанцій, виявляють зміни в легенях через вдихання пилу, диму та кіптяви. Свій внесок робить також автомобільний транспорт.

Шкідливі речовини з повітря впливають також на організм при контакті зі шкірою та слизовими оболонками. Забруднювачі пошкоджують органи зору та нюху, впливають на слизову оболонку гортані, можуть спричинити спазми голосових зв’язок. Рідкі та тверді частки розміром 0,6-1,0 мкм потрапляють в альвеоли і абсорбуються у кров, деякі — накопичуються у лімфатичних вузлах.

Забруднене повітря подразнює більш за все дихальні шляхи і спричиняє бронхіт, емфізему, астму. До таких забруднювачів належать оксиди SO₂ та SO₃, оксиди NO та NO₂, кислоти НС1, HNO_a, H₂SO₄, H₂S, сполуки Pb, Cr, Ni, P. Вони, а також азбест та отрутохімікати спричиняють захворювання на рак.

Наслідками цього виду забруднення також є: головний біль, нудота, від­чуття слабкості, зниження або втрата працездатності.

Щоденно з 15 кг повітря, що вдихається, в організм людини потрапляє більше шкідливих речовин, ніж з водою, їжею, брудними руками та крізь шкі­ру. При цьому такий — інгаляційний — шлях потрапляння речовин є най­більш небезпечним. Основні причини смерті через цей тип забруднення: рак легенів та інших органів, вроджені вади, порушення у роботі імунної системи.

2. Вплив води на здоров'я людини

Найбільший вплив має саме питна вода. Хвороби, збудники яких містять­ся у воді, спричиняють погіршення здоров’я і смерть великої кількості людей.

Найбільш забрудненими є відкриті джерела: річки, озера, ставки. Вони часто є причинами епідемій холери, черевного тифу, дизентерії та ін.

Річки та інші водойми забруднюються стічними водами великих та дріб­них промислових підприємств та об’єктів ЖКХ, що містять похідні нафти, фе­ноли, сполуки Нітрогену, Купруму. В окремих випадках у воді можна відшу­кати більше 100 різних шкідливих речовин.

Вживання трубопровідної води як питної призводить до серцево-судинних та ниркових патологій, захворювань печінки, жовчних шляхів та травного тракту.

3.      Вплив ґрунту на здоров'я людини

Ґрунт забруднюють сільськогосподарські та промислові підприємства, які є джерелами неорганічних та неорганічних речовин-забруднювачів. З ґрунту

ці речовини можуть проникнути у ґрунтові води, що поглинають із ґрунту рос­лини, а потім через молоко та м’ясо потрапляють в організм людини.

Щорічно містом на прилеглих територіях накопичується близько 3,5 млн тонн твердих та концентрованих відходів: зола та шлаки, тверді залишки з ка­налізації, деревні відходи, тверді побутові відходи, будівельне сміття, автопо­кришки, папір, тканини — які утворюють міські звалища. Десятки років вони накопичують сміття, час від часу горять, отруюючи повітря.

Наведіть власні приклади впливу чинників навколишнього середовища на здоров’я людини. Як можна зменшити або нейтралізувати цей вплив?

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 23 с.83-85, відповісти на питання 1-5, с.87;

ü  підготувати повідомлення  про застосування імунотерапії та імунокореції для збереження здоров’я людини.

Урок 37                                                                          Дата:02.04.2020

Тема: Імунна система людини, особливості її функціонування.

1. Імунна система людини, особливості її функціонування

Імунітет — це механізм природного захисту організму від чужорідних та небезпечних для нього агентів. Імунний захист спрямований проти вірусів, мікроорганізмів, паразитів, генетично чужорідних клітин і речовин. Імунітет також здатний знищувати пухлинні клітини власного організму.

Захист здійснюється за специфічними та неспецифічними механізмами. Неспецифічний імунітет має більш широкий спектр дії і допомагає знешкоджувати навіть ті чужорідні тіла, з якими організм раніше не стикався. Такий імунітет переважно є спадковим. Специфічний імунітет формується на базі до-
свіду попереднього контакту з антигеном. Під час проникнення антигена в організмі виробляються антитіла.

Під час контакту антигена з антитілом утворюється стійкий комплекс антиген-антитіло. Антиген інактивується. Імунні реакції можуть з’являтися також під час переливання несумісної крові, пересадки органів, тканин тощо.

Існує дві системи імунітету — клітинний та гуморальний. Це пов’язано з розвитком двох типів лімфоцитів: Т- та В-клітин. Т-клітини утворює тимус, В-клітини утворюються у кістковому мозку. Обидва типи клітин здатні синтезувати специфічні антитіла проти численних антигенів.

Т-клітини здатні атакувати:

Ø  клітини, що інфіковані мікроорганізмами та вірусами;

Ø  трансплантовані тканини та органи;

Ø  злоякісні клітини.

У відповіді бере участь уся клітина. Вільні антитіла при цьому не виділя­ються.

Т-лімфоцити поділяються на Т-кілери, які вбивають мікроорганізми, та Т-хелпери, що допомагають розпізнавати та вбивати мікроби.

В-клітини виділяють антитіла у плазму крові, тканинну рідину та лімфу. Такий тип відповіді має назву «гуморальний». Кожна з В-клітин розпізнає певний (і один-єдиний) антиген і синтезує антитіла, що його зв’язують. За ак­тивації така В-клітина розмножується, утворюючи свої численні копії. Розріз­няють два типи В-клітин: клітини-ефектори та клітини пам’яті. Клітини-ефек- тори виділяють у кров, тканинну рідину та лімфу велику кількість антитіл, а живуть лише кілька діб. Натомість клітини пам’яті циркулюють в організмі набагато довше — роками. Вони важливі у випадку повторного проникнення у організм антигена, що уже траплявся.

Також до клітин імунної системи належать:

§  нейтрофіли — поглинають чужорідний об’єкт, руйнують його і при цьому руйнуються самі;

§  макрофаги — поглинають мікробів, руйнують їх усередині себе або переда­ють їх на розпізнавання Т-хелперам; самі макрофаги при цьому не руйну­ються;

§  еозинофіли — утворюють речовини, що руйнують паразитів в організмі лю­дини.

Першими чужорідні об’єкти зустрічають фагоцити (лейкоцити). Вони роз­різняють об’єкти за принципом «свій/чужий» і чужі поглинають. Кожен фаго­цит може поглинути кілька таких часток.

Наступними з чужорідними об’єктами зустрічаються макрофаги («великі пожирачі»). Перед тим, як знищити частку, вони досліджують її і сповіщають про неї Т-хелперам («помічникам»).

Т-хелпери можуть розрізняти, чи стикалися вони з цією інфекцією раніше. Т-хелпери подають сигнал В-лімфоцитам виробляти засоби захисту від кон­кретного вірусу або мікроорганізму — імуноглобуліни (антитіла).

Крім Т-хелперів імунну відповідь здійснюють і Т-кілери («вбивці»). їхня мета — розпізнати «зрадників»: інфікованих вірусами клітин, що виробляють нові віруси.

За подолання інфекції імунна відповідь зупиняється. Це здійснюють кліти­ни Т-супресори (супресія — «пригнічення»).

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 21, 22 с.77-83, відповісти на питання 1-6, 1* с.83;

ü  підготувати повідомлення  про застосування імунотерапії та імунокореції для збереження здоров’я людини.

Урок 38                                                                           Дата: 08.04.2020

Тема. Профілактика неінфекційних захворювань людини

  (Частина 1. Захворювання опорно-рухової, кровоносної, дихальної і травної систем)

Тест

1.      Гуморальний імунітет працює завдяки діяльності ...

А еритроцитів          Б лімфоцитів           В тромбоцитів      Г нервової системи

2.      Який орган НЕ бере участі у забезпеченні імунітету?

А апендикс          Б селезінка           В печінка            Г мигдалики

3.      Який білок виробляється лейкоцитами внаслідок потрапляння до організму антигенів?

А міозин             Б кератин             В інтерферон           Г гемоглобін

4.      До неспецифічного (вродженого) імунітету відносяться 

А шкіра            Б Т-лімфацити            В секрети слизових оболонок          Г гормони

Д здатність лейкоцитів до фагоцитозу

5.      Сукупність способів та методів лікування і профілактики порушень роботи імунної системи людини, за якої виробляться несприйнятливість організму до низки захворювань називається

А імунотерапія          Б імунологія             В імунокорекція

6.      Найбільший орган імунної системи

А селезінка          Б лімфатичні вузли          

В апендикс          Г червоний кістковий мозок

7.      Клітинний імунітет забезпечується

А Т-лімфоцитами                   Б еритроцитами          

В В-лімфоцитами                   Г еритроцитами та лейкоцитами

8.      Галузь імунології, яка займається дослідженням способів лікування з використанням імунобіологічних препаратів:

А Імунокорекція              Б Імунотерапія                  В Імунологія

1. Неінфекційні захворювання опорно-рухової системи

Найпоширенішими хворобами опорно-рухової системи є: остеоартроз, остеопороз та остехондроз.

Заходи профілактики:

·       здорове харчування (за нестачі Кальцію та вітаміну D їх можна приймати у складі вітамінних комплексів);

·        достатня рухова активність (фізичні вправи тривалістю не менше 150 хвилин на тиждень);

·         відмова від паління (паління призводить до остеопорозу);

·         обмеження алкоголю (через погіршення всмоктування Кальцію у кишечнику);

·         контроль ваги тіла (зменшення ваги до норми позбавить кістки від зайвого навантаження);

·         зниження надмірного фізичного навантаження (якщо воно є), його дозування;

·         своєчасне звернення до лікарів у разі травм та захворювань опорно-рухової системи.

2. Неінфекційні захворювання кровоносної системи

Найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями кровоносної сис­теми є: артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, інсульт.

Профілактичні заходи:

·  покинути активне або обмежити пасивне паління (є причиною розвитку ате­росклерозу, артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця та інсульту);

·       обмежити вживання алкоголю;

·       контроль ваги тіла, розміру талії та індексу маси тіла (у людей з надлишко­вою вагою у 2-3 рази частіше виникають серцево-судинні хвороби);

·       правильне харчування (помірне вживання м’яса, достатня кількість риби, вжи­вання овочів та фруктів, відмова або обмеження жирної, смаженої, копченої їжі);

·         контроль рівня холестерину у крові;

·         достатня рухова активність (150 хвилин на тиждень);

·         контроль стресу;

·         контроль діабету (контроль рівня глюкози у крові);

·         контроль рівня артеріального тиску.

3. Неінфекційні захворювання дихальної системи

Найпоширенішими неінфекційними захворюваннями органів дихальної системи є: хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хво­роба легенів, рак легенів.

Заходи профілактики:

·         покинути курити та уникати пасивного паління;

·         уникайте алергенів та шкідливих для дихальної системи речовин — пилу, летких хімічних речовин, їдкого диму, смогу, пилку та інших алергенів;

·         регулярно прибирайте робоче місце та оселю, робіть вологе прибирання,            

·         відмовтеся від пухових подушок та ковдр;

·         будьте обережними із засобами побутової хімії;

·         дотримуйтесь здорового способу життя, займайтеся фітнесом, гуляйте піш­ки за містом;

·         харчуйтесь правильно, контролюйте свою вагу, вимірюйте індекс маси тіла.

4. Неінфекційні захворювання травної системи

Найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями травної системи є:     гастрит,         виразка шлунка, жовчнокам’яна хвороба, панкреатит, рак товстої кишки.

Заходи профілактики:

· дотримання правильного режиму харчування (частіше, але дрібними пор­ціями; обов’язково снідати; не пропускати прийоми їжі);

·  раціональне харчування (знизити споживання жирної, копченої, смаже­ної, пересоленої їжі; збільшити кількість клітковини, їсти каші, хліб з ви­сівками, овочі, фрукти; менше додавати гострих і пекучих компонентів);

·         контролювати свою вагу та індекс маси тіла;

·         відмовитись від споживання алкоголю або знизити його кількість до мінімуму;

·         покинути курити;

·         контролювати вміст цукру у крові;

·   навчитися контролювати стрес, намагатися не нервувати, більше рухатись, висипатися.

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 24 с.87-88, відповісти на питання 1-5 с.90;

üпідготувати повідомлення про будь-яке неінфекційне захворювання та заходи профілактики.

Урок 39                                                                           Дата: 09.04.2020

Тема. Профілактика неінфекційних захворювань людини

           (Частина 2. Захворювання видільної, ендокринної, нервової і статевої систем)

1. Неінфекційні захворювання видільної системи

Найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями видільної системи є сечокам’яна хвороба та рак сечового міхура.

Заходи профілактики:

Ø  харчуйтесь правильно (достатня кількість овочів, фруктів, складних вуглеводів, риби, не зловживати солодощами та жирною їжею, сіллю);

Ø  будьте фізично активними (рухайтесь не менше 150 хвилин на тиждень);

Ø  покиньте курити (паління збільшує ризик розвитку раку сечового міхура у 4 рази);

Ø  позбудьтеся зайвої ваги і не дозволяйте їй відхилятися від норми більше, ніж на 5-10 %.

2. Неінфекційні захворювання ендокринної системи

Найбільш поширеною неінфекційною хворобою ендокринної системи є цукровий діабет 2-го типу.

Заходи профілактики:

контролюйте вагу;

Ø  харчуйтесь правильно (найбільш шкідливими є жирні та солодкі страви, смажене та солене);

Ø  більше рухайтесь;

Ø  покиньте курити;

Ø  контролюйте артеріальний тиск.

За цукрового діабету медичний контроль є дуже важливим. Найпростіши­ми заходами є аналіз крові на цукор (глюкозу).

3. Неінфекційні захворювання нервової системи

Сучасний спосіб життя спричиняє стан хронічного стресу та синдром хро­нічної втоми. Також значно збільшилася кількість неврозів та психопатій.

Засоби профілактики:

Ø  мінімізуйте стрес та його вплив на ваш організм;

Ø  дотримуйтесь здорового способу життя;

Ø  контролюйте власні хронічні хвороби;

Ø  обмежте вживання алкоголю і ні в якому разі не вживайте наркотики.

За необхідності звертайтеся до лікаря-психотерапевта та психолога.

4. Неінфекційні захворювання статевої системи

Для чоловічої статевої системи:

Найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями є: неінфекцій- ний простатит, доброякісна гіперплазія (аденома) передміхурової залози, без­пліддя, рак передміхурової залози.

Заходи профілактики:

Ø  покиньте курити;

Ø  обмежте вживання алкоголю;

Ø  нормалізуйте рівень фізичної активності (попереджає застій крові у мало­му тазі, підтримує в тонусі весь організм і запобігає неінфекційним захво­рюванням статевої системи);

Ø  здорове харчування (знизьте обсяг страв, що містять холестерин, їжте біль­ше овочів та фруктів, багатих на антиоксиданти);

Ø  своєчасно лікуйте інфекції сечостатевої системи, що можуть у подальшому спровокувати і неінфекційні хвороби, та уникайте випадкових і незахище- них статевих контактів;

Ø  позбудьтеся зайвої ваги, зберігайте вагу у межах норми (це знизить ризик порушення статевої функції).

Своєчасно відвідуйте лікарів андролога та уролога.

Для жіночої статевої системи:

Найбільш поширеними неінфекційними хворобами жіночої статевої систе­ми є: порушення менструального циклу, безпліддя, рак шийки матки.

Заходи профілактики:

Ø  покиньте курити;

Ø  обмежте вживання алкоголю;

Ø  своєчасно лікуйте інфекції сечостатевої системи та уникайте випадкових

Ø  і незахищених статевих контактів;

Ø  обережно приймайте протизаплідні препарати (прийом гормональних препара­тів слід здійснювати, порадившись із лікарем, та під його постійним контролем);

Ø  контролюйте вагу (індекс маси тіла має відповідати нормі);

Ø  не поспішайте з початком статевого життя (якщо початок припав на вік мо­лодше за 18 років — приділяйте більше уваги здоров’ю статевої системи). Огляд лікаря-гінеколога має бути не рідше 1 разу на рік.

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 24 с.87-88, відповісти на питання 1-5 с.90;

Урок 40                                                                      Дата:15.04.2020

Тема. Профілактика інфекційних захворювань людини

1. Інфекційні захворювання людини

Інфекційні хвороби спричиняються проникненням в організм збудників — патогенних (хвороботворних) мікроорганізмів, вірусів та пріонів. Існує багато інфекційних захворювань, класифікувати які можна таким чином:

За первинною локалізацією та механізмом потрапляння в організм:

Ø  кишкові інфекції (холера, дизентерія, сальмонельоз, вірусні гастроенте­рити);

Ø  інфекції дихальних шляхів (грип, ГРВІ, коклюш, кір, вітряна віспа, диф­терія);

Ø  кров’яні інфекції (малярія, ВІЛ-інфекція, хвороба Лайма, епідемічний ви­сипний тиф, сонна хвороба);

Ø  інфекції зовнішніх покривів (сибірка, правець, лептоспіроз, сказ, бе­шиха);

Ø  з різними механізмами передачі (ентеровірусна інфекція, чума, туляремія, сибірка);

Ø  інфекційні захворювання з вертикальним механізмом — від матері до ди­тини (токсоплазмоз, вірусний гепатит В, сифіліс, ВІЛ, хламідіоз, красну­ха, герпес).

За збудниками:

Ø  пріонні (хвороба Крейтцфельда-Якоба, куру, фатальне сімейне безсоння);

Ø  вірусні (грип, парагрип, кір, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція, цитомегало- вірусна інфекція, вірусний менінгіт);

Ø  бактеріальні (чума, холера, дизентерія, сальмонельоз, стрептококова та стафілококова інфекція, бактеріальний менінгіт);

Ø  протозойні (амебіаз, криптоспоридіоз, ізоспоріаз, токсоплазмоз, малярія, бабезіоз, балантідіаз, бластоцидоз);

Ø  грибкові інфекції, або мікози (епідермофітія, кандидоз, криптококоз, ас­пергильоз, мукормікоз, хромомікоз).

2. Профілактика інфекційних захворювань

Засоби, що використовують для профілактики інфекційних захворювань, можна розділити за різними ознаками на кілька груп. Загальний поділ:

·         загальні засоби (державні засоби, направлені на підвищення матеріально­го добробуту, поліпшення медичного забезпечення, умов праці та відпо­чинку);

·         спеціальні засоби (профілактичні заходи, які проводять фахівці лікуваль­но-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ).

За місцем прикладання профілактичні заходи поділяють на:

·         заходи щодо джерела інфекції, спрямовані на його знешкодження (або усу­нення);

·         заходи щодо механізму передачі, що проводяться з метою розривання шля­хів передачі;

·         заходи щодо підвищення несприйнятливості населення.

За шляхами зараження:

·         повітряно-крапельний шлях (грип, застуда, вітряна віспа, коклюш, тубер­кульоз, дифтерія, краснуха та ін.) — застосування масок, провітрювання, недопущення скупчення великої кількості людей у приміщенні;

·         аліментний (з їжею) шлях (кишкові інфекції, сальмонельоз, дизентерія, ві­русний гепатит А) — особиста гігієна, миття рук, продуктів харчування, відсутність мух у приміщеннях;

·         статевий шлях (вірусний гепатит В та С, ВІЛ/СНІД, геніальний герпес, си­філіс, гонорея, вірус папіломи) — уникання випадкових та незахищених статевих контактів, дотримання засад безпечного сексу;

·         кров’яний шлях (вірусний гепатит В, ВІЛ/СНІД) — стерильні хірургічні інструменти, відмова від татуювання, запобігання пошкоджень шкіри та слизових оболонок;

·         трансмісійний (дизентерія, висипний та поворотний тиф, чума, сибірка, туляремія, лейшманіоз) — знищення комах-переносників інфекції.

Для порушення механізму передачі інфекції застосовують:

v  дезінфекцію (знищення збудників інфекційних хвороб в оточуючому сере­довищі — повітрі, воді, приміщеннях);

v  дератизацію (знищення епідемічно небезпечних шкідливих гризунів — пе­реносників інфекції: щурів, мишей та ін.);

v  дезінсекція (знищення шкідливих комах і кліщів — переносників інфек­ції: комарів, вошей та ін.);

Тест

1.      Вкажіть чинники, що спричиняють неінфекційні захворювання

А спадковість             Б нездоровий спосіб життя            В віруси

Г бактерії                    Д одноклітинні еукаріоти               Е несприятливий стан довкілля

2.      Оберіть неінфекційні хвороби.

А інфаркт міокарда                  Б цукровий діабет                В сovid-19        

Г малярія                                   Д рак легенів                         Е СНІД

3.      Вкажіть чинники, що спричиняють інфекційні захворювання

А пріони                              Б віруси            В одноклітинні еукаріоти

Г шкідливі звички              Д стрес              Е бактерії

4.      Оберіть інфекційні захворювання

А вітряна віспа              Б грип                       В короста        

Г кір                               Д гельмінтози           Е педикульоз

5.      Вкажіть шляхи профілактики неінфекційних захворювань

А вакцинація                         Б карантин

В регулярні медогляди         Г здоровий спосіб життя

6.      Вкажіть механізм передачі ВІЛ

А фекально-оральний         Б трансмісивний       В гемо контактний          Г повітряний

7.      Вкажіть основний механізм передачі гельмінтозів

А  трансмісивний        Б фекально-оральний          В контактний              Г вертикальний

8.      Вкажіть основний механізм передачі covid-19

А вертикальний         Б повітряний          В фекально-оральний          Г трансмісивний

9.      Оберіть шляхи профілактики інфекційних захворювань

А дотримання норм гігієни         Б карантин     В вакцинація         Г зміцнення імунітету

10.  Який з наведених факторів сприяє швидкому поширенню інфекції від людини до людини?

А глобальне потепління                                        Б зменшення озонового шару

В урбанізація                                                          Г зменшення біорізноманіття

11.  Заповніть пропуски у твердженні щодо зображеного об'єкта

Його можна використувавати для (1) потрапляння збудника (2) у повітря

      А 1 - блокування, 2 – правця                

      Б 1 - покращення, 2 – малярії

      В 1- обмеження, 2 – СНІДу                  

      Г 1 - обмеження, 2 - covid-19

12.  Чому вакцинація від деяких хвороб має здійснюватися кілька разів протягом життя?

А через виникнення нових штамів збудників

      Б через поширення нових організмів-збудників тієї ж хвороби

      В через заслабку дію вакцини

      Г через розвиток імунодефіцитів з віком

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 24 с.88-89, відповісти на питання 1-5 с.90;

ü  підготувати повідомлення про будь-яке інфекційне захворювання та заходи профілактики.

Урок 41                                                                      Дата: 16.04.2020

Тема. Профілактика інвазійних захворювань людини

1. Інвазійні захворювання людини

Інвазійні захворювання людини — це окрема група хвороб, що провокуються паразитичними одноклітинними та багатоклітинними організмами. Найпоширеніші з них — черви (гельмінти) та членистоногі (комахи та кліщі). Па­разити здатні завдавати організму хазяїна механічні ушкодження, порушува­ти процеси поглинання та всмоктування поживних речовин, отруювати носія своїми продуктами життєдіяльності, провокувати алергічні хвороби, пригні­чувати імунітет, живитися кров’ю людини, посилювати та ускладнювати інші хвороби.

Зараження кишковими паразитами поділяється на групи:

·         трематодози — спричиняються сисунами (легеневий сисун, печінковий си­сун, котячий сисун, шизостоми, клонорх);

·         нематодози — інвазії круглими червами (аскарида, гострик, трихінела);

·         цестодози — інвазії стьожковими червами (свинячий ціп’як, стьожак, ехі­нокок).

Паразитують гельмінти найчастіше у кишечнику, але можуть оселитися і в печінці, м’язах, головному мозку, очах, шкірі.

Окрім гельмінтів, збудниками інвазійних хвороб є:

·         найпростіші (лямблії, малярійні плазмодії, токсоплазми та ін.);

·         ектопаразити (воші, клопи та кліщі);

·         інші паразити (личинки москітів, личинки мух, піщані блохи).

Шляхи зараження паразитами:

Ø  пероральний — потрапляння цист, яєць та личинок збудника через травну систему з немитими овочами, фруктами, ягодами, погано просмаженими м’ясом та рибою, через заражений ґрунт або воду, контакт з тваринами та за недотримання санітарних правил (токсоплазма, ехінокок);

Ø  повітряно-пиловий — вдихання з пилом яєць та цист паразитів (гострик, карликовий ціп’як);

Ø  трансплацентарне зараження — від матері до дитини (токсоплазмоз, маля­рія, трипаносомоз);

Ø  активне проникнення паразитів крізь шкірні покриви (шистосома, анкілосто­ма, некатор);

Ø  контактний шлях — через контакт із забрудненими руками, білизною, ме­дичними інструментами та ін. (короста, воші);

Ø  трансмісійний шлях — через комах-переносників (малярія, філяріатоз);

2. Профілактика інвазійних захворювань

Профілактика інвазійних захворювань включає методи:

·         біологічні (засновані на дослідженні життєвого циклу паразиту та спрямо­вані на його розрив) — охорона водойм від потрапляння фекалій, осушення водойм — природних осередків інвазії, знищення паразитів або їх окремих стадій у зовнішньому середовищі, знищення проміжних хазяїв та перенос­ників;

·         хіміопрофілактичні (направлені на знищення паразиту в організмі хазяї­на) — хіміотерапія лікарськими засобами;

·         імунопрофілактичні — імунізація населення.

Також здійснюється облік і контроль чисельності носіїв захворювання та їхніх переносників.

Основними заходами профілактики інвазійних захворювань у побуті є:

v  дотримання правил особистої гігієни: ретельне миття рук після прогулян­ки, туалету, контакту з тваринами, перед їжею та ін.;

v  ретельна термічна обробка м’яса та риби;

v  кип’ятіння питної води;

v  не вживати в їжу свіжопосолене свиняче сало;

v  овочі, зелень та фрукти, які вживають у їжу у сирому вигляді, необхідно ретельно мити і обдавати окропом;

v  не використовувати для нарізання сирих (м’ясо, рибу, овочі) та готових (хліб, твердий сир, ковбаса) продуктів одну і ту ж поверхню;

v  у приміщенні проводити регулярне вологе прибирання;

v  регулярно міняти натільну та постільну білизну;

v  знищувати переносників гельмінтів та лямблій — мух та тарганів;

v  регулярно обстежувати і лікувати від паразитів домашніх тварин;

v  під час роботи з ґрунтом одягати рукавички;

v  щорічно проходити обстеження на наявність гельмінтів.

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 24 с.88-89, відповісти на питання 1-5 с.90;

ü  підготувати повідомлення про будь-яке інвазійне захворювання та заходи профілактики.

Урок 42                                                                      Дата: 22.04.2020

Тема. Профілактика захворювань людини, що передаються статевим шляхом

1. Захворювання людини, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ)

Ці інфекції передаються переважно через статевий контакт від хворої лю­дини до здорової. До них належать сифіліс, гонорея, інфікування хламідією та мікоплазмою, трихомоназ, генітальний герпес та папіломна інфекція статевих органів. Статевим шляхом передається ВІЛ, вірусні гепатити В та С, а також деякі інші захворювання — короста, лобкові воші, контагіозний молюск.

На сьогодні відомо ЗО захворювань, що передаються статевим шляхом. їх можна розділити на групи за типом збудника:

·         бактеріальні (сифіліс, гонорея, хламідіоз, уреаплазмоз);

·         вірусні (герпес та папіломовірусна інфекція статевих органів, вірусні гепа­тити В та С, ВІЛ-інфекція, контагіозний молюск);

·         грибкові (кандидоз, гарднерельоз);

·         спричинені найпростішими та паразитами (трихомоніаз, короста, лобкові воші).

Більшість з них виліковні, але деякі повністю вилікувати не вдається на­віть за сучасного рівня медицини. Це — цитомегаловірусна та папіломовірусна інфекції, герпес, гепатит В та ВІЛ-інфекція.

Шляхи передачі ЗПСШ:

§  статевий (через будь-які види сексу);

§  контактно-побутовий (через поцілунки, тісні обійми, предмети загального користування);

§  внутрішньоутробний (через плацентарну кров — від матері до дитини; інфі­кування під час пологів);

§  кров'яний (під час переливання крові або користування забрудненим шпри­цом, через рани, під час татуювання, пірсингу, манікюру, гоління чужою бритвою);

§  інші шляхи (через рідини та виділення тіла).

Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом

Індивідуальною профілактикою ЗПСШ є самостійне вживання здоровими людьми заходів щодо попередження зараження:

Ø  відмова від раннього початку статевого життя;

Ø  уникнення випадкових статевих зв’язків та статевих контактів з людьми з групи ризику;

Ø  скорочення кількості статевих партнерів або вибір одного найбільш надійного;

Ø  відмова від статевих відносин з партнером, у якого є ознаки ЗПСШ;

Ø  правильне використання засобів індивідуального захисту (презервативи, бактерицидні засоби, розчини антисептиків тощо);

Ø  дотримання інтимної гігієни;

Ø  імунізація проти різноманітних вірусних інфекцій (найчастіше — проти ві­русу папіломи);

Ø  періодичне обстеження за допомогою клінічної та лабораторної діагностики;

Ø  у разі підозри на ЗПСШ, випадкового статевого акту з ненадійним партне­ром негайно звертатися у лікувальний заклад;

Ø  за інфікування — повідомлення статевих партнерів.

Домашнє завданя:

ü  опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  опрацювати § 19 с.71-72, відповісти на питання 4 с.72;

ü  підготувати повідомлення про будь-яке захворювання, що передається статевим шляхом та заходи профілактики.

Урок 43                                                                         Дата: 23.04.2020

Практична робота № 2

Тема. Розробка рекомендацій щодо профілактики захворювань

Мета: навчитися складати рекомендації щодо профілактики інфекційних, неінфекційних, інвазійних захворювань та захворювань, що передаються ста­тевим шляхом.

Обладнання і матеріали: картки із завданнями, зображення, що ілюструють симптоми хвороб, медичні довідники.

Хід роботи

1.      За довідником або джерелами у всесвітній мережі інтернет визначте, до якого типу належить захворювання.

2.      Які діагностичні симптоми цього захворювання?

3.      Які чинники його викликають?

4.      Які органи або системи органів уражаються?

5.      Які шляхи поширення? (Для інфекційних, інвазійних та тих, що поширю­ються статевим шляхом.)

6.      Які способи лікування?

7.      Проаналізувавши отриману інформацію, складіть рекомендації щодо про­філактики цього захворювання.

8.      Складіть висновок до практичної роботи.

Домашнє завданя:

ü  Виконати практичну роботу (робочий зошит);

ü  опрацювати § 24 с.90;

ü  підготуватися до захисту проектів.

Урок 44                                                                     Дата: 29.04.2020

Тема. Представлення проектів «Особиста програма зміцнення здоров'я»

Приклад проекту

1. Здорове харчування

Дотримуйтесь засад здорового харчування:.

·         прагніть споживати адекватну кількість калорій з їжею (для задовільнення власних потреб в енергії та основних поживних речовинах);

·         прагніть споживати щодня достатню кількість корисних харових продук­тів (овочів, бобових, фруктів, цільних злаків, горіхів, насіння, яєць, не­жирного м’яса, риби та молочних і кисломолочних продуктів);

·         уникайте частого споживання продуктів та страв зі значним вмістом солі, цукру та надмірним вмістом жиру;

·         намагайтеся дотримуватись оптимального режиму харчування та набути здорових харчових звичок;

·         пийте достатньо рідини, обирайте напої, які не містять багато калорій;

·         постійно дотримуйтесь правил харчової безпеки (дотримуйтесь чистоти, обирайте лише якісні та безпечні харчові продукти, належні умови їх збе­рігання та приготування).

2. Рухова активність

Активний спосіб життя має переваги у забезпеченні здорового і тривалого життя. Намагайтеся більше рухатись і займатись фізичними вправами щодня (щоденні, улюблені види фізичної активності є найкращим способом проведен­ня вільного часу):

·         мінімальна тривалість помірної та середньої за інтенсивності фізичної ак­тивності має складати ЗО хвилин на день або 150 хвилин на тиждень;

·         якщо людині більше підходять високоінтенсивні фізичні вправи, то їх три­валість повинна складати щонайменше 15 хвилин на день або 75 хвилин на тиждень;

·         тривалість сидіння або лежання не повинна перевищувати 4,5 години на день (не враховуючи нічний сон).

Це забезпечить:

Ø  зменшення ризику небезпечних захворювань (включаючи патологію сер­ця, інсульт, діабет та рак);

Ø  зменшення ризику смертності від усіх причин;

Ø  зменшення ризику травм;

Ø  покращення функціонального стану кісток та суглобів;

Ø  поліпшення самооцінки та якості життя;

Ø  хороший апетит та можливість споживання більшої кількості здорової їжі для компенсації енергетичних витрат та задоволення потреб організму у необхідних харчових речовинах.

3. Здоровий сон

Слід обов’язково висипатися. Щонайменше 7 годин сну щоночі допомо­жуть в майбутньому уникнути діабету, серцево-судинних захворювань, інсуль­ту, високого кров’яного тиску, збільшення ваги та ожиріння, порушення імун­ної системи, погіршення психічного здоров’я, депресії.

Покращити сон можна таким чином:

·         дотримуватись режиму сну (лягати спати та прокидатись в один і той са­мий час — навіть на вихідних);

·         створити в кімнаті заспокійливу атмосферу (тиху, темну і заспокійливу);

·         не користатися перед сном комп’ютером, смартфоном, не дивитись телеві­зор тощо;

·         уникати міцного чаю та кави перед сном (містять кофеїн);

·         не пити багато і не їсти велику кількість їжі на ніч;

·         тренуйтесь (фізична активність протягом дня допоможе легше заснути вночі);

4. Відмова від шкідливих звичок

Шкідливі звички можуть стосуватись як вживання небезпечних речовин, так і всього способу життя:

Ø  не починайте вживати алкоголь або обмежте його вживання;

Ø  відмовтеся від паління, якщо палите;

Ø  ні в якому разі не пробуйте вживати наркотики.

Вживання алкоголю, наркотиків та паління іноді є наслідком певної стре­сової ситуації, а потім у деяких людей це набуває системного та регулярного характеру.

До шкідливих звичок також належить жування жуйки, фаст-фуд замість повноцінного харчування. Це менш шкідливі звички, але все ж таки вони шкодять здоров’ю.

5. Позитивні емоцій та емоціональна рівновага

Найважливіше правило здорового способу життя — це позитивний настрій! Намагайтеся якнайбільше радіти життю. Радійте гарним моментам, досягнен­ням та не загорюйте увагу на помилках та невдачах. Не варто перейматися че­рез дрібниці!

Домашнє завданя:

ü  Повторити § 18-24 ;

ü  Підготуватися до уроку узагальнення.

Урок 45                                                                          Дата: 30.04.2020

Контрольна роботу з теми «Біологічні основи здорового способу життя» (частина 1)

Це останній урок ІІ семестру.

Тестова робота.

1-6 тестові питання оцінюються по 0,5 бали; 7-9 теоретичне завдання оцінюється по 1 балу; 10-13 – завдання на відповідність термінів та понять або прикладів – оцінюється по 1 балу; 14-15 – теоретичне завдання – оцінюється по 1 балу.

1. Стан фізичного, психічного, соціального благополуччя, що зумовлює здатність організму людини адаптуватись до мінливих умов середовища:

А) репродуктивне здоров’я;           Б) здоров’я людини;             В) здоровий спосіб життя.

2. Складником фізичного здоров’я людини є:

А) духовне благополуччя;          Б) стан імунної системи;         В) моральність.

3. Ендогенний етанол утворюється в клітинах під час обміну вуглеводнів або в травному каналі завдяки процесам:

А) бродіння;           Б) гліколізу;            В) розчинності.

4. Де відбувається біологічна трансформація більшої частини нікотину в організмі людини:

А) легені;          Б) печінка;          В) нирки.

5. Назвіть помилкове відчуття веселощів, настрою, приємного заспокоєння, що виникає під дією малих доз наркотиків:

А) ейфорія;           Б) галюцинація;           В) наркотичний сон.

6. Головною ознакою, що визначає вплив чинника як стресора, є порушення:

А) обміну речовин;         Б) гомеостазу;          В) терморегуляції.

7. Перелічить структурні компоненти статевої культури суспільства.

8. Неінфекційні захворювання – це…

9. Імунна система людини – це …

10. Установіть відповідність між системами органів людини та захворюваннями, що виникають внаслідок тютюнокуріння:

1. Дихальна	А. Хронічна пневмонія, бронхіти
2. Кровоносна	Б. Інсульт, психічні розлади
3. Травна	В. Виразкова хвороба
4. Нервова	Г. Стенокардія, інфаркт міокарда
	Д. Простатит

 11. Установіть відповідність між групами чинників навколишнього середовища, що впливають на здоров’я людини та їх прикладами:

1. Космічні	А. Сонячна радіація
2. Антропічні	Б. Родючість ґрунтів
3. Біотичні	В. Промисловість, транспорт
4. Гідрологічні	Г. Симбіотичні
	Д. Хімічні властивості води

12. Установіть відповідність між збудниками інвазій та їх прикладами:

1. Комахи	А. Ціп’як, аскариди, п’явки
2. Паразитичні черви	Б. Залозник вугровий
3. Твариноподібні організми	В. Воші, підшкірний овод
4. Риби	Г. Дизентерійна амеба, лямблії
	Д. Сомик кандіру

13. Установіть відповідність між збудником ЗПСШ та прикладами захворювань:

1. Інвазійні	А. Сифіліс, гонорея
2. Протозойні	Б. Кандидоз - молочниця
3. Вірусні	В. Трихомоніаз
4. Бактеріальні	Г. Лобковий педикульоз
	Д. СНІД, генітальний герпес

14. Перелічить ознаки інфекційних захворювань.

15. Профілактика захворювань людини.

Урок 46                                                          Дата: 06.05.2020

Тема. Предмет вивчення екології, її завдання та методи.

           Зв'язки екології з іншими на­уками. Екологічні закони

Предмет вивчення екології, її завдання та методи

Екологія — наука про взаємодію живих організмів між собою та з навколиш­ньою неорганічною природою; про зв’язки в екосистемах, яким підпорядкова­не існування організмів; про структуру і функціонування цих систем. Сучасна екологія є комплексом наукових дисциплін.

Основними об’єктами вивчення екології є: популяція, екосистема, біосфера.

Предметом вивчення екології є умови та закономірності існування, фор­мування і функціонування біологічних систем усіх рівнів та їх взаємозв’язок із зовнішніми умовами, а також загальні закони розвитку екосистем різних ієрархічних рівнів.

Основними завданнями сучасної екології є:

розробка теорій і методів оцінювання стійкості екологічних систем на всіх рівнях;

дослідження механізмів регуляції чисельності популяцій та біотичної різ­номанітності, ролі живих організмів як регулятора стійкості біосфери;

вивчення і складання прогнозів щодо змін біосфери під впливом природ­них та антропогенних чинників;

оцінювання стану та динаміки природних ресурсів та екологічних наслід­ків їх споживання;

розробка методів керування якістю навколишнього середовища;

формування розуміння проблем біосфери та екологічної культури суспіль­ства.

Сучасна загальна екологія має понад 50 напрямків (розділів і підрозділів), що об’єднані у два основні: теоретична (класична) екологія та прикладна.

Структурними підрозділами сучасної екології є:

1.      Класична екологія: аутекологія, ейдекологія, популяційна екологія, син-     екологія, палеоекологія.

2.      Прикладна екологія: промислова, сільськогосподарська, медична, соціальна екологія, екологія транспорту, екологія ландшафтів.

Також екологія може різнитися за об’єктами дослідження: екологія рос­лин, тварин, мікроорганізмів, водних організмів тощо.

Залежно від середовища існування організмів: екологія суходолу, океану, прісних водойм, високогір’я тощо.

Методи екологічних досліджень поділяються на кілька груп — польові, лабораторні та математичного моделювання. Польові передбачають вивчення екологічних явищ безпосередньо у природі. Лабораторні дають можливість ви­вчити об’єкти та явища в умовах лабораторії. Математичне та імітаційне моделювання            дають можливість прогнозування динаміки розвитку біосистем.

Зв'язки екології з іншими науками

На перетині екології з іншими науками існують напрямки: екоморфологія, екофізіологія, екоетологія, генетика популяцій, біогеографія, геоекологія, ма­тематична екологія, інженерна екологія.

Екологія ввібрала в себе і застосовує знання з геології, фізичної географії, кліматології, ґрунтознавства, гідрології, хімії, фізики та інших наук.

Екологічні закони

Основними законами екології як науки є такі:

·         закон мінімуму (закон Лібіха);

·         закон толерантності (закон Шелфорда);

·         закон конкурентного виключення (закон Гаузе);       

·         закон біогенної міграції атомів (закон Вернадського);

·         закон внутрішньої динаміки рівноваги;         

·          закон оптимальності;

·         закон односпрямованості потоку енергії;

·         закон рівновизначеності умов життя;

·         закон розвитку довкілля;

·         закон сукупної дії природних факторів;

·         закон ґрунтостомлення (зниження родючості);

·         закон фізико-хімічної єдності живої речовини.

Наведений перелік не є вичерпним. Існує понад 150 екологічних законів, принципів і концепцій.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 25, 26 с.91-96;  дати відповіді на питання 1-5,1* с.94, 96.

Урок 47                                                                        Дата: 07.05.2020 

Тема. Екологічні чинники та їхня класифікація. Закономірності впливу екологічних чинників на організми та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види

Екологічні чинники та їхня класифікація

1. Абіотичні чинники (неживої природи) — температура, світло, радіоактивне випромінювання, тиск, вологість повітря, сольовий склад води, вітер, те­чії, рельєф місцевості.

2.      Біотичні чинники (живої природи) — взаємний вплив живих організмів один на одного: хижацтво, паразитизм, симбіоз, конкуренція.

3.     Антропічні (антропогенні) чинники — діяльність людини, що впливає на живі організми та спричиняє зміни у природі: полювання, викиди шкідливих речо­вин в атмосферу, руйнування ґрунту, порушення природних ландшафтів та ін. Дія наведених чинників може бути періодичною (припливи та відпливи, зміна дня та ночі, зміна температури повітря за сезонами та ін.) та неперіодичною (землетруси, виверження вулканів, напад хижаків тощо).

Закономірності впливу екологічних чинників на організми

та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види

1) Закон оптимуму: будь-який екологічний чинник має межі позитивного впливу на живі організми.

Сила впливу чинників постійно змінюється. Лише в певних місцях плане­ти значення деяких з них більш-менш сталі (так, на дні океанів та у глиби­нах печер сталими є температура, вологість та освітлення).

За ступенем толерантності (стійкості) види поділяють на:

·         еврибіонтні — ті, що мають широку екологічну валентність відносно      абіотичних факторів середовища; їх поділяють на евритермні (витри­мують значні коливання температур), еврибатні (витримують широкий діапазон значень тиску), евригалинні (витримують різний ступінь засо­лення середовища);

·   стенобіонтні — ті, що не здатні витримувати значні коливання чинника (так, стенотермними є білі ведмеді, ластоногі ссавці та пінгвіни, які жи­вуть за низьких температур).

2) Закон екологічної індивідуальності видів: екологічні спектри (толерант­ність) різних видів не співпадає, кожен вид є специфічним за своїми еколо­гічними можливостями.

3) Закон обмежуючого (лімітуючого) чинника: найбільш значущим для орга­нізму є той чинник, який більш за все відхиляється від свого оптимального значення.

Для організму в різний час обмежуючими можуть бути різні чинники. Так, чинником, що обмежує поширення оленів, є глибина снігу; для метелика озимої совки — температура взимку тощо.

4) Закон неоднозначної дії: дія кожного екологічного чинника є неоднознач­ним на різних стадіях розвитку організму. Так, для розвитку пуголовка життєво необхідною є вода, а для дорослої жаби вона є менш важливою.

5) Екологічні чинники за дією на організм поділяють на прямі та непрямі.

Прямі екологічні чинники діють на організм безпосередньо (вітер, дощ чи сніг, мінеральний склад ґрунту та ін.).

Непрямі екологічні чинники діють опосередковано, перерозподіляючи прямі чинники. Так, рельєф (непрямий чинник) перерозподіляє дію пря-        мих чинників — вітру, опадів, поживних речовин.

6) Закон взаємодії екологічних чинників: оптимальна зона та межі витривалості відносно певного чиннику можуть зміщуватися залежно від того, у по­єднанні з якими іншими чинниками відбувається дія. Приклад: для збіль­шення стійкості до заморозків у травні, рослини рясно поливають на ніч.

Тестова робота (ЗНО 2019-2020). Екологічні фактори.

Завдання з однією правильною відповіддю

1.      Екологія — це

А наука про взаємовідносини людини з навколишнім середовищем

Б наука про взаємовідносини живих організмів із навколишнім середовищем

В природа

Г охорона природи і раціональне природокористування

2.      Термін «екологія» ввійшов у вжиток завдяки роботам
А В. І, Вернадського             Б Г. Зюсса          В В. М. Сукачова                 Г Е. Геккеля

3.      Усі фактори, що впливають на організм, називаються
А абіотичними       Б біотичними            В антропогеними              Г екологічними

4.Сукупність усіх факторів середовища, в межах якої можливе існування виду в природі, називають

      А спільнотою              Б екологічною нішею             В екотопом          Г біогеоценозом

5. Організми, здатні існувати за значних змін умов середовища, називаються

     А стенобіонтами            Б еврибіонтами              В ендеміками              Г реліктами

6. Рослиною-індикатором високої вологості грунту є

    А ковила периста         Б сусак зонтичний         В верблюжа колючка       Г полин гіркий

1.      Поняття «рослина короткого дня» означає, що

     А рослина цвіте тільки в області екватора                              Б рослина цвіте взимку

     В рослина цвіте, якщо тривалість дня менше 12 год.

     Г рослина цвіте, якщо тривалість дня більше 12 год.

2.      Риба-причепа, що прикріплюється до поверхні тіла акули, є прикладом

      А паразитизму         Б коменсалізму              В мутуалізму               Г протокооперації

3.      Біотичні взаємовідносини між раком-самітником і актинією є прикладом

     А паразитизму                   Б коменсалізму          В конкуренції              Г протокооперації

4.      Типовим прикладом коменсалізму можна вважати

      А взаємовідносини лева і рослиноїдних копитних        

      Б використання комахами непаразитичних форм нір гризунів у якості сховищ

      В відносини рака-самітника і актинії

      Г співжиття бульбочкових бактерій і бобових рослин

5.      Відносини між якими парами видів у природних умовах можна описати як «хижак — жертва» ?

      А рись і заєць білий, рожевий шпак і перелітна сарана

      Б вальдшнеп і доіцовий черв’як, степовий орел і білочеревий серпокрилець

      В блакитна акула і риба-причепа, рожевий шпак і перелітна сарана

      Г степовий орел і білочеревий серпокрилець, рись і заєць білий

6.      Яку пару організмів можна віднести до системи «паразит — хазяїн»?

      А шапковий гриб і дерево                        Б бульбочкові бактерії і бобові рослини

      В водорості і коралові поліпи                  Г дерево і гриб-трутовик

7.      Які взаємовідносини можливі між особинами однієї популяції?

       А боротьба з несприятливими умовами                                       Б паразитизм

       В хижацтво                                                                                      Г конкуренція

8.      Який фактор належить до біотичних?

      А діяльність людини                      Б рентгенівські промені         

      В конкуренція                                 Г вологість

9.      Що є сигналом до сезонних змін у тварин?

       А зменшення тривалості світлового дня      

       Б зниження температури навколишнього середовища

       В збільшення атмосферного тиску                

       Г зменшення кількості поживних речовин

10.  Тепло, світло, вода, разом узяті, складають

        А середовище перебування рослин                 Б джерело живлення рослин

        В сприятливі умови життя рослин                  Г абіотичні чинники середовища

11.  Обмежувальним фактором для організмів поверхневих шарів Світового океану є

       А світло                                             Вкількість поживних речовин     

       Б нестача прісної води                     Гзміна температури

12.  Реакція організмів на сезонні зміни довжини світлового дня — це

      А мутуалізм            В фотоперіодизм                Б симбіоз          Г паразитизм

13.  У регулюванні сезонних циклів провідним фактором є

      А сезонні зміни температур                       Б зміни тривалості світлового дня

      В зміни температури                                   Г зміни газового складу атмосфери

14.  До чинників неживої природи належить

      А сонячне світло                                                       

      Б збудники інфекційних захворювань

      В забруднення води промисловими стоками        

      Г забруднення ґрунту отрутохімікатами

15.  Лімітуючий фактор

     А знижує виживання виду                      Б найбільш наближений до оптимального

     В має широкий діапазон значень           Г це будь-який антропогенний фактор

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 27, 28 с.96-102; дати відповіді на питання 1-5,1* с.98, 102.

ü  Виконати тестову роботу.

Урок  48                                                            Дата: 13.05.2020

Тема: Популяції. Класифікація популяцій. Структура та характеристики популяцій.
                  Механізми регуляції густоти (щільності) та чисельності популяцій

1. Популяції. Класифікація популяцій. Структура та характеристики популяцій

Популяція — група особин одного виду, які перебувають у взаємодії і разом населяють спільну територію.

Структуру популяцій характеризують такі показники: чисельність популяції, щільність популяції, народжуваність, смертність, приріст популяції.

Окрім того розрізняють: статеву, вікову, просторову, генетичну та етологічну структуру.

Існує різні способи класифікації популяцій.

За розмірами території, що займає популяція: елементарні (локальні), екологічні, географічні популяції.

За способом підтримки чисельності та тривалості існування: постійні та тимчасові популяції.

За розміром території: карликові, звичайні, локальні, суперпопуляції.

За здатністю до самовідтворення: незалежні, напівзалежні, залежні популяції, псевдопопуляції, періодичні популяції, геміпопуляції, агрегації та деми.

2. Механізми регуляції густоти (щільності) та чисельності популяцій

У процесі розмноження чисельність особин популяції зростає, теоретично вона здатна до необмеженого збільшення чисельності. Однак чинники навко­лишнього середовища обмежують цей ріст.

Чинники, що регулюють густину популяції, поділяють на залежні і не за­лежні від густини. Залежні — змінюються разом зі зміною густини, а незалеж­ні — залишаються постійними за її зміни.

До чинників, залежних від густини, належать:

ü  конкуренція всередині популяції — коли популяція сягає високої густи­ни, деякі особини намагаються використовувати одну і ту саму кількість ресурсів, що призводить до боротьби за їжу, воду та інші необхідні для ви­живання та розмноження ресурси;

ü  хижацтво — групи з великою густиною населення приваблюють хижаків; коли хижаки поїдають особин з великої популяції, вони зменшують її, збільшуючи власну (це може відбуватися циклічно);

ü  хвороби та паразити — смертельні хвороби часто розвиваються у великих групах, це ж стосується й паразитів.

Регуляція чисельності популяції може також набувати форми поведінко- вих або фізіологічних змін в організмах — членах популяції. Наприклад, від­повіддю на перенаселеність та високу густину може бути міграція у пошуках нового, більш просторого місця існування.

Чисельність популяції постійно змінюється у часі. Перевищення популя­цією ємності середовища призводить до масового вимирання особин у зв’язку впливом обмежуючих чинників середовища: нестача кормових ресурсів, нако­пичення у середовищі продуктів метаболізму, поширення інфекційних хвороб тощо. В результаті народжування припиняється, а смертність зростає. Чисель­ність популяції знижується.

Чинники, що не залежать від густини популяції:

§  стихійні лиха (повені, пожежі, тайфуни);

§  забруднення довкілля.

Такі чинники не обмежують розмір популяції, а спричиняють різкі зміни у популяціях і іноді можуть спричинити повне зникнення біоценозу.

Також існує проблема нижньої межі чисельності популяції (мінімальна життєздатність популяції), яка необхідна для підтримання стабільного її від­творення протягом багатьох поколінь.

Мінімально ефективною популяцією великих тварин прийнято вважати популяцію з 1000 особин, що забезпечує збереження 99 % генетичної різнома­нітності після 20 генерацій.

Тестова робота (ЗНО 2019-2020). Поуляційно-видовий рівень організації життя.

Завдання з однією правильною відповіддю

1.      Які ознаки покладено в основу морфологічного критерію виду?
А зовнішня будова        В хімічний склад        Б набір хромосом           Г процеси життєдіяльності

2.      Екологічна ніша — це

     А місце проживання особин даного виду і комплекс його вимог до середовища

     Б місце проживання конкретної тварини

     В місце проживання особин даного виду

     Г місце проживання конкретної рослини

3.      Зайці білі й сірі, що живуть на одній території, складають

 А одну популяцію одного виду                            Б дві популяції двох видів

     В дві популяції одного виду                                   Г одну популяцію різних видів

4.      Від якого фактору залежатиме більша або менша розчленованість виду на популяції?

      А доступність корму                    

      Б розчленованість займаної території на неоднорідні ділянки

      В велика кількість конкурентів

      Г ступінь рухливості окремих особин або розселення зачатків організмів (ікри, насіння тощо)

5.      Розширенню ареалу виду сприяє

      А наявність у його складі великої кількості популяцій

      Б значна генетична спорідненість особин

      В порушення ланцюгів живлення

      Г порушення співвідношення статей у популяції

6.      Представники різних популяцій одного виду

      А можуть схрещуватися між собою і давати плідне потомство

      Б не можуть схрещуватися

      В можуть схрещуватися між собою, але не дають плідне потомство

      Г можуть схрещуватися між собою тільки за відсутності репродуктивної ізоляції

7.      Укажіть положення, що відображає генетичний критерій виду

      А клітини організмів мають подібний біохімічний склад

      Б особини виду мають однаковий набір хромосом

      В особини виду характеризуються подібними зовнішніми ознаками

      Г особини різних видів схрещуються між собою

Урок  49                                                           Дата: 14.05.2020

Тема. Властивості та характеристики екосистем.

           Типи зв'язків між популяціями різних видів в екосистемах

1. Властивості та характеристики екосистем

Екосистема (екологічна система) — біологічна система (біогеценоз), яка складається з угруповання живих організмів (біоценоз), середовища їх існування (біотоп), системи зв’язків, що здійснює обмін речовиною та енергію між ними.

Приклади екосистем: озеро з рослинами, рибами, безхребетними тваринами, мікроорганізмами та ін.; листяний ліс із ґрунтом, листяною підстилкою, мікроорганізмами, рослинами та тваринами; коралові рифи з прилеглою ділянкою океану та ін.

Властивостями екосистем є: 1) цілісність, 2) самовідновлення, 3) стійкість, 4) саморегуляція, 5) емерджентні властивості (нові, унікальні властивості екосистеми, що виникають у результаті синергійної взаємодії її компонентів).

Принципи функціонування екосистем:

1.      Отримання ресурсів (речовини, енергії) та позбавлення від відходів в екосистемах відбувається у рамках колообігу всіх елементів.

2.      Екосистема існує за рахунок не забруднюючої довкілля сонячної енергії, кількість якої є постійною і надлишковою.

3.      Чим більша біомаса популяції, тим нижчим має бути трофічний рівень, котрий вона посідає. На кінцях харчових ланцюгів не повинно бути великої біомаси організмів.

2. Типи зв'язків між популяціями різних видів в екосистемах

За роллю в екосистемі організми поділяють на кілька груп залежно від їх­ньої здатності поглинати та перетворювати енергію всередині такої системи.

        1) Продуценти — автотрофні організми, здатні утворювати органічні речовин з неорганічних, застосовуючи фотосинтез чи хемосинтез. Це зелені рослини і деякі групи бактерій. їхній спосіб перетворення енергії — автотроф­ний, вони безпосередньо засвоюють сонячне випромінювання.

        2) Консументи — гетеротрофні організми, які споживають органічні речовини продуцентів чи інших консументів шляхом поїдання живих істот. Це тва­рини, гетеротрофні рослини, деякі мікроорганізми. Консументи бувають першого поряду (фітофаги, сапрофаги), другого порядку (зоофаги, некро­фаги) і т. д.

      3) Редуценти — гетеротрофні організми, які живляться органічними залиш­ками та здатні розкладати їх до мінеральних речовин (сапротрофні гриби та бактерії).

Слід враховувати, що і продуценти, і консументи частково виконують   функції редуцентів, виділяючи у навколишнє середовище мінеральні речови­ни — продукти їхнього метаболізму.

У кожну з названих груп входить багато популяцій, які населяють еко­систему.

Основним і практично єдиним джерелом енергії в екосистемі є сонячне світ­ло, 2 % якого трансформується у хімічну енергії органічних речовин, а 98 % поглинається у вигляді тепла.

Харчовий ланцюг в біогеоценозі — це одночасно і енергетичний ланцюг. Оскільки організми-консументи, в той час коли живляться органічною речо­виною продуцентів, отримують від них енергію. Ця енергія частково витрача­ється на дихання, віддачу тепла, рух та ін. Таким чином, в екосистемі виникає  безперервна передача енергії від одного харчового рівня на інші. Цей процес супроводжується втратами енергії і зростанням ентропії на кожній наступній          ланці. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10 % енергії кормів переходить на наступний рівень.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 33-35  с.115-125; дати відповіді на питання 1-6,1* с.118, 121, 125.

Урок 50                                                        Дата: 20.05.2020

Тема. Екологічні сукцесії як процеси саморозвитку екосистем.

           Причини сукцесій та їхні типи. Закономірності сукцесій

Це останній урок  у ІІ семестрі.

1. Екологічні сукцесії як процеси саморозвитку екосистем. Причини сукцесій та їхні типи

Екологічна сукцесія — це процес спрямованого розвитку екосистеми, який відбувається через послідовне заміщення простого угрупування більш складним, з більш багатою біологічної різноманітністю, більш складною просторовою та трофічною структурою, внаслідок чого екосистема стає більш стійкою.

Сукцесії екологічних систем поділяють на таки види й типи:

1.      Первинні сукцесії — починаються на неживих, позбавлених життя субстратах (скелі, продукти виверження вулканів), і в процесі їх перебігу формуються не лише фітоценози, а й ґрунти.

2.      Вторинні сукцесії — виникають на місці порушених або зруйнованих зрілих екосистем (після пожежі, вирубки лісу, посухи та ін.). Відбуваються набагато швидше за первинні, оскільки починаються з проміжних стадій.

3.      Автотрофна сукцесія — першими в угрупованні з’являються автотрофи (зелені рослини). Цей тип сукцесій є найпоширенішим.

4.      Гетеротрофна сукцесія — відбувається на субстратах, в яких відсутні живі рослини (продуценти) і в яких беруть участь лише тварини (гетеротрофи), а також мертві рослини. Ці сукцесії тривають лише до тих пір, поки є запас органічної речовини.

5.      Деструктивні сукцесії — не завершуються кінцевим зрілим станом екосисте­ми. Вплив людини на екологічну систему часто призводить до спрощення екосистеми — тобто до дегресії.

6.      Катастрофічна сукцесія — спричиняється природною чи антропогенною ка­тастрофою.

Також існують класифікації сукцесій і за іншими ознаками: масштабом часу, оборотністю, ступенем сталості процесу, тенденціями зміни продуктивності   та видового багатства, антропогенністю та ін.

2. Закономірності сукцесій

Будь-яке нове місце життя одразу стає ділянкою для заселення новими ви­дами. Вони поступово змінюють середовище існування (затіняють поверхню, змінюють її вологість тощо). Наслідком такої зміни середовища є поява нових, стійких до нього видів та витіснення попередніх. З плином часу формується нових біоценоз із видовим складом, що різниться від первинного.

Це відбувається таким чином:    

1) На початкових стадіях різноманіття видів незначне, продуктивність та біо­маса малі. По мірі розвитку сукцесії показники зростають.

2) У міру розвитку суКцесії кількість біотичних взаємовідносин росте. При цьому найбільше зростає число симбіотичних відносин. Ускладнюються              ланцюги, мережі живлення.

3) Зменшується кількість вільних екологічних ніш. У зрілому угрупованні вони або відсутні, або наявні у мінімальній кількості.

4) Стають більш інтенсивними процеси кругообігу речовин, енергії та дихан­ня екосистеми.

Кожний наступний етап сукцесії триває довше попереднього і має більше значення відношення біомаси до величині потому енергії, а також свої ви­ди-домінанти.

5) На дозрілій стадії біомаса екосистеми сягає максимуму або близьких до максимуму значень.

Кульмінацією сукцесії є виникнення стабілізованої екосистеми, в якій на одиницю потоку енергії припадає мінімальна біомаса та максимальна кіль­кість міжвидових взаємодій.

Прикладом сукцесії є поступове заростання сипучих пісків, кам’янистих розсипів, мілин, заселення рослинами та тваринами занедбаних сільськогос­подарських площ, вирубок тощо.

Тестова робота (ЗНО 2019-2020). Екосистеми.

Завдання з однією правильною відповіддю

1.      Термін «біогеоценоз» запропонував

      А В. Вернадський           Б В. Сукачов        В М. Вавилов           Г Г. Мендель

2.      Сукупність взаємодій організмів з умовами довкілля називають

       А екологічною системою                                   Б ландшафтом

       В природною територією                                   Г адаптацією

3.      Яка ознака є спільною для природних і штучних екосистем?

      А однакова біологічна продуктивність                    Б однаковий видовий склад рослин

      В однаковий видовий склад тварин                         Г кругообіг речовин

4.      До якої групи організмів належать автотрофи?

      А продуценти                                      Б консументи 1-го порядку    

      В консументи ІІ-го порядку               Г редуценти

5.      Які організми є деструкторами?

     А бактерії гниття             Б коники            В жаби           Г трав’янисті рослини

6.      До складу рослинного угруповання болота входить

     А конюшина              Б конвалія                 В рогіз             Г тимофіївка

7.      Рештки відмерлих організмів розкладають

   А продуценти                                  Б консументи 1-го порядку      

   В консументи ІІ-го порядку           Г редуценти

8.      Сукупність організмів, які займають однакове положення в ланцюзі живлення у біогеоцинозі, — це

    А екологічна піраміда             Б трофічний рівень          

    В екосистема                            Г екологічна ніша

9.      Який ланцюг живлення може реально існувати у природі?

А плітка → чапля → окунь → водорості                         

Б чапля → водорості → окунь → плітка

В водорості → плітка →окунь → чапля                          

Г водорості → окунь → плітка → чапля

10.  Укажіть приклад пасовищного ланцюга живлення.

   А леопард → газель → трава                                    

   Б конюшина → заєць → орел → жаба

   В перегній → дощовий черв’як → землерийка → горностай

   Г  трава → зелений коник → жаба → вуж

11.  Під час екологічної екскурсії учні складають опис екосистеми. Який компонент НЕ входить до її складу?

    А консументи          Б конкуренти     В редуценти        Г продуценти

12.  Початком пасовищного ланцюга живлення у водних екосистемах є

   А риби           Б зоопланктон         В фітопланктон           Г мальки риб

13.  Рослинне угруповання — це

    А рослинні зарості               Б будь-яка група рослин                 

    В весь рослинний покрив Землі

   Г група взаємопов’язаних між собою рослин різних видів, які зростають у певних умовах життя

14.  У якому рослинному угрупованні ялини і берези ростуть разом?

А ялинник            Б березовий гай          В листяний ліс        Г мішаний ліс

15.  Сукупність рослинних угруповань певної території називають

     А флорою          В фітоценозом          Б рослинністю        Г біоценозом

16.  Флора — це

   А назва рослини                                                             Б наука, що вивчає рослини

   В сукупність видів рослин на певній території           Г тип рослинності

17.  Рослинне угруповання визначають за назвою

А найбільшої рослини в угрупованні                        

Б найчисленніпіого виду в угрупованні

В виду з найменшою чисельністю                                    

Г найрідкіснішого виду в угрупованні

18.   Користуючись правилом екологічної піраміди, визначте, яка маса (у тонах) водоростей і бактерій
потрібна, щоб у морі виріс і міг існувати один дельфін масою 400 кг за ланцюга живлення: водорості → зоопланктон → риба → дельфін.

         А 4 т           Б 40 т               В 400 т                Г 4000 т

19.  Яка площа водойми (у га) може прогодувати білого пелікана (10 кг, 40 % становить вода) у ланцюзі живлення: планктон → риба → пелікан? Біопродуктивність 1 м² водойми — 600 г органічної речо­вини.

      А 1 га              Б 0,1 га             В 0,6 га                 Г 2 га

20.  Який структурний елемент екосистеми НЕ входить до складу біоценозу?
А зооценоз            Б кліматоп             В фітоценоз            Г мікоценоз

21.  На кожному трофічному рівні 10% енергії

    А надходить від Сонця                                   Б розсіюється у вигляді тепла

    В запасається у тканинах організму             Г виділяється з екскрементами

22.  Консументами є

   А анабена, конюшина пашенна, рододендрон            

   Б петрів хрест, ялівець звичайний, секвойя

   В повитиця польова, рододендрон, пирій повзучий

   Г петрів*хрест, повитиця польова, вовчок гіллястий

23.  В угрупованнях живих організмів можна виділити кілька трофічних рівнів. Найбільш значущими серед них є

    А хижаки вищого порядку                        Б рослини-продуценти

    В травоїдні тварини                                   Г хижаки І порядку

Завдання на встановлення відповідності

24.  Установіть відповідність між рослинними угрупованнями (1—4) і рослинами, які до них належать

(А-Д).

    1. степ                     2. ліс                       3. болото                    4. лука         

   А герань і волошка                                   Б сфагнум і лепеха                 

   В ковила і бульбокомиш                          Г безсмертник і пирій конвалія і чорниця

25.  Установіть відповідність між рослинними угрупованнями (1—4) і рослинами, які до них належать (А-Д).

1. лука                  2. степ                3. болото                 4. ліс

     А конюшина і лисохвіст          Б журавлина і росичка

     В типчак і морошка                 Г ковила і полин                           

     Д брусниця і медунка

26.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми (1-4) і групами організмів, які їм відповідають (А-Д).

      1. продуценти                                  2. консументи 1-го порядку          

     3. консументи ІІ-го порядку           4. редуценти

     А віруси                     Б бактерії гниття         В рослиноїдні комахи      

     Г хижі комахи           Д рослини

27.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми прісної водойми (1-4) і організмами, що їм відповідають (А-Д).

1. продуценти                             2. консументи 1-го порядку          

3. консументи ІІ-го порядку      4. редуценти

     А бактерії                           Б мальки риб, жуки-плавупці                        В прісноводні риби

     Г дафнії, циклопи             Д зелені водорості, ціанобактерії

28.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми наземного біогеоценозу (1-4) і організмами, що їм відповідають (А-Д).

1. продуценти                               2. консументи 1-го порядку           

3. консументи ІІ-го порядку        4. редуценти

      А  бактерії, гриби                                       Б метелики, жуки-хруїці, коники
           В сова, орел-змієїд, польовий лунь          Г  жаби, кроти                    

      Д берези, сосни, злаки

29.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми діброви (1-4) і організмами, що їм відповідають (А-Д).

1. продуценти                               2. консументи 1-го порядку           

3. консументи ІІ-го порядку        4. редуценти

      А деревні рослини        Б горностай                    В бактерії     

      Г жуки-точильники     Д павуки, землерийки

30.  Установіть відповідність між парою організмів (1-4) і ресурсом, за який вони можуть конкурувати (А-Д).

       1. конвалія — сосна                        2. канюк — сова         

      3. джміль — бджола                        4. бабак — лисиця

       А нора                                Б нектар                        В світло              

       Г дрібні гризуни               Д насіння пшениці

Завдання на встановлення хронологічної або логічної послідовності

31.  Укажіть послідовність заселення скельних порід.

      А чагарники                                  Б накипні лишайники      

      В мохи і кущисті лишайники      Г трав’янисті рослини