Біологія 21 група

Урок 34                                                                                Дата: 13.03.2020

Тема. Предмет вивчення екології, її завдання та методи.

           Зв'язки екології з іншими на­уками. Екологічні закони

Предмет вивчення екології, її завдання та методи

Екологія — наука про взаємодію живих організмів між собою та з навколиш­ньою неорганічною природою; про зв’язки в екосистемах, яким підпорядкова­не існування організмів; про структуру і функціонування цих систем. Сучасна екологія є комплексом наукових дисциплін.

Основними об’єктами вивчення екології є: популяція, екосистема, біосфера.

Предметом вивчення екології є умови та закономірності існування, фор­мування і функціонування біологічних систем усіх рівнів та їх взаємозв’язок із зовнішніми умовами, а також загальні закони розвитку екосистем різних ієрархічних рівнів.

Основними завданнями сучасної екології є:

розробка теорій і методів оцінювання стійкості екологічних систем на всіх рівнях;

дослідження механізмів регуляції чисельності популяцій та біотичної різ­номанітності, ролі живих організмів як регулятора стійкості біосфери;

вивчення і складання прогнозів щодо змін біосфери під впливом природ­них та антропогенних чинників;

оцінювання стану та динаміки природних ресурсів та екологічних наслід­ків їх споживання;

розробка методів керування якістю навколишнього середовища;

формування розуміння проблем біосфери та екологічної культури суспіль­ства.

Сучасна загальна екологія має понад 50 напрямків (розділів і підрозділів), що об’єднані у два основні: теоретична (класична) екологія та прикладна.

Структурними підрозділами сучасної екології є:

1.      Класична екологія: аутекологія, ейдекологія, популяційна екологія, син-     екологія, палеоекологія.

2.      Прикладна екологія: промислова, сільськогосподарська, медична, соціальна екологія, екологія транспорту, екологія ландшафтів.

Також екологія може різнитися за об’єктами дослідження: екологія рос­лин, тварин, мікроорганізмів, водних організмів тощо.

Залежно від середовища існування організмів: екологія суходолу, океану, прісних водойм, високогір’я тощо.

Методи екологічних досліджень поділяються на кілька груп — польові, лабораторні та математичного моделювання. Польові передбачають вивчення екологічних явищ безпосередньо у природі. Лабораторні дають можливість ви­вчити об’єкти та явища в умовах лабораторії. Математичне та імітаційне моделювання            дають можливість прогнозування динаміки розвитку біосистем.

Зв'язки екології з іншими науками

На перетині екології з іншими науками існують напрямки: екоморфологія, екофізіологія, екоетологія, генетика популяцій, біогеографія, геоекологія, ма­тематична екологія, інженерна екологія.

Екологія ввібрала в себе і застосовує знання з геології, фізичної географії, кліматології, ґрунтознавства, гідрології, хімії, фізики та інших наук.

Екологічні закони

Основними законами екології як науки є такі:

·         закон мінімуму (закон Лібіха);

·         закон толерантності (закон Шелфорда);

·         закон конкурентного виключення (закон Гаузе);       

·         закон біогенної міграції атомів (закон Вернадського);

·         закон внутрішньої динаміки рівноваги;         

·          закон оптимальності;

·         закон односпрямованості потоку енергії;

·         закон рівновизначеності умов життя;

·         закон розвитку довкілля;

·         закон сукупної дії природних факторів;

·         закон ґрунтостомлення (зниження родючості);

·         закон фізико-хімічної єдності живої речовини.

Наведений перелік не є вичерпним. Існує понад 150 екологічних законів, принципів і концепцій.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 25, 26 с.91-96;  дати відповіді на питання 1-5,1* с.94, 96.

Урок 35                                                                        Дата: 19.03.2020

Тема. Екологічні чинники та їхня класифікація. Закономірності впливу екологічних чинників на організми та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види

Екологічні чинники та їхня класифікація

1.      Абіотичні чинники (неживої природи) — температура, світло, радіоактивне випромінювання, тиск, вологість повітря, сольовий склад води, вітер, те­чії, рельєф місцевості.

2.      Біотичні чинники (живої природи) — взаємний вплив живих організмів один на одного: хижацтво, паразитизм, симбіоз, конкуренція.

3.      Антропічні (антропогенні) чинники — діяльність людини, що впливає на живі організми та спричиняє зміни у природі: полювання, викиди шкідливих речо­вин в атмосферу, руйнування ґрунту, порушення природних ландшафтів та ін. Дія наведених чинників може бути періодичною (припливи та відпливи, зміна дня та ночі, зміна температури повітря за сезонами та ін.) та неперіодичною (землетруси, виверження вулканів, напад хижаків тощо).

Закономірності впливу екологічних чинників на організми

та їх угруповання. Стено- та еврибіонтні види

1) Закон оптимуму: будь-який екологічний чинник має межі позитивного впливу на живі організми.

Сила впливу чинників постійно змінюється. Лише в певних місцях плане­ти значення деяких з них більш-менш сталі (так, на дні океанів та у глиби­нах печер сталими є температура, вологість та освітлення).

За ступенем толерантності (стійкості) види поділяють на:

·         еврибіонтні — ті, що мають широку екологічну валентність відносно      абіотичних факторів середовища; їх поділяють на евритермні (витри­мують значні коливання температур), еврибатні (витримують широкий діапазон значень тиску), евригалинні (витримують різний ступінь засо­лення середовища);

·         стенобіонтні — ті, що не здатні витримувати значні коливання чинника (так, стенотермними є білі ведмеді, ластоногі ссавці та пінгвіни, які жи­вуть за низьких температур).

2) Закон екологічної індивідуальності видів: екологічні спектри (толерант­ність) різних видів не співпадає, кожен вид є специфічним за своїми еколо­гічними можливостями.

3) Закон обмежуючого (лімітуючого) чинника: найбільш значущим для орга­нізму є той чинник, який більш за все відхиляється від свого оптимального значення.

Для організму в різний час обмежуючими можуть бути різні чинники. Так, чинником, що обмежує поширення оленів, є глибина снігу; для метелика озимої совки — температура взимку тощо.

4) Закон неоднозначної дії: дія кожного екологічного чинника є неоднознач­ним на різних стадіях розвитку організму. Так, для розвитку пуголовка життєво необхідною є вода, а для дорослої жаби вона є менш важливою.

5) Екологічні чинники за дією на організм поділяють на прямі та непрямі.

Прямі екологічні чинники діють на організм безпосередньо (вітер, дощ чи сніг, мінеральний склад ґрунту та ін.).

Непрямі екологічні чинники діють опосередковано, перерозподіляючи прямі чинники. Так, рельєф (непрямий чинник) перерозподіляє дію пря-        мих чинників — вітру, опадів, поживних речовин.

6) Закон взаємодії екологічних чинників: оптимальна зона та межі витривалості відносно певного чиннику можуть зміщуватися залежно від того, у по­єднанні з якими іншими чинниками відбувається дія. Приклад: для збіль­шення стійкості до заморозків у травні, рослини рясно поливають на ніч.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 27, 28 с.96-102; дати відповіді на питання 1-5,1* с.98, 102.

Урок  36                                                                                 Дата: 20.03.2020

Тема: Популяції. Класифікація популяцій. Структура та характеристики популяцій.
                  Механізми регуляції густоти (щільності) та чисельності популяцій

Тестова робота (ЗНО 2019-2020). Екологічні фактори.

Завдання з однією правильною відповіддю

1.      Екологія — це

А наука про взаємовідносини людини з навколишнім середовищем

Б наука про взаємовідносини живих організмів із навколишнім середовищем

В природа

Г охорона природи і раціональне природокористування

2.      Термін «екологія» ввійшов у вжиток завдяки роботам
А В. І, Вернадського             Б Г. Зюсса          В В. М. Сукачова                 Г Е. Геккеля

3.      Усі фактори, що впливають на організм, називаються
А абіотичними       Б біотичними            В антропогеними              Г екологічними

4.Сукупність усіх факторів середовища, в межах якої можливе існування виду в природі, називають

     А спільнотою              Б екологічною нішею             В екотопом                Г біогеоценозом

5. Організми, здатні існувати за значних змін умов середовища, називаються

     А стенобіонтами            Б еврибіонтами              В ендеміками              Г реліктами

6. Рослиною-індикатором високої вологості грунту є

    А ковила периста         Б сусак зонтичний         В верблюжа колючка       Г полин гіркий

1.      Поняття «рослина короткого дня» означає, що

     А рослина цвіте тільки в області екватора                              Б рослина цвіте взимку

     В рослина цвіте, якщо тривалість дня менше 12 год.

     Г рослина цвіте, якщо тривалість дня більше 12 год.

2.      Риба-причепа, що прикріплюється до поверхні тіла акули, є прикладом

      А паразитизму         Б коменсалізму              В мутуалізму               Г протокооперації

3.      Біотичні взаємовідносини між раком-самітником і актинією є прикладом

     А паразитизму                   Б коменсалізму          В конкуренції              Г протокооперації

4.      Типовим прикладом коменсалізму можна вважати

      А взаємовідносини лева і рослиноїдних копитних        

      Б використання комахами непаразитичних форм нір гризунів у якості сховищ

      В відносини рака-самітника і актинії

      Г співжиття бульбочкових бактерій і бобових рослин

5.      Відносини між якими парами видів у природних умовах можна описати як «хижак — жертва» ?

      А рись і заєць білий, рожевий шпак і перелітна сарана

      Б вальдшнеп і доіцовий черв’як, степовий орел і білочеревий серпокрилець

      В блакитна акула і риба-причепа, рожевий шпак і перелітна сарана

      Г степовий орел і білочеревий серпокрилець, рись і заєць білий

6.      Яку пару організмів можна віднести до системи «паразит — хазяїн»?

      А шапковий гриб і дерево                        Б бульбочкові бактерії і бобові рослини

      В водорості і коралові поліпи                  Г дерево і гриб-трутовик

7.      Які взаємовідносини можливі між особинами однієї популяції?

       А боротьба з несприятливими умовами                                       Б паразитизм

       В хижацтво                                                                                      Г конкуренція

8.      Який фактор належить до біотичних?

      А діяльність людини           Б рентгенівські промені            

      В конкуренція                Г вологість

9.      Що є сигналом до сезонних змін у тварин?

       А зменшення тривалості світлового дня     

       Б зниження температури навколишнього середовища

       В збільшення атмосферного тиску               

      Г зменшення кількості поживних речовин

10.  Тепло, світло, вода, разом узяті, складають

        А середовище перебування рослин                 Б джерело живлення рослин

        В сприятливі умови життя рослин                  Г абіотичні чинники середовища

11.  Обмежувальним фактором для організмів поверхневих шарів Світового океану є

       А світло                                  В кількість поживних речовин      

      Б нестача прісної води            Гзміна температури

12.  Реакція організмів на сезонні зміни довжини світлового дня — це

      А мутуалізм            В фотоперіодизм                Б симбіоз          Г паразитизм

13.  У регулюванні сезонних циклів провідним фактором є

      А сезонні зміни температур                       Б зміни тривалості світлового дня

      В зміни температури                                   Г зміни газового складу атмосфери

14.  До чинників неживої природи належить

      А сонячне світло                                                        Б збудники інфекційних захворювань

      В забруднення води промисловими стоками         Г забруднення ґрунту отрутохімікатами

15.  Лімітуючий фактор

     А знижує виживання виду                            Б найбільш наближений до оптимального

     В має широкий діапазон значень                 Г це будь-який антропогенний фактор

16.  Біологічним оптимумом називається позитивна дія

     А біотичних факторів                                       В усіх видів факторів

     Б абіотичних факторів                                      Г антропогенних факторів

21. Прикладом антропогенного фактора є

       А конкуренція двох видів за територію                                Б ураган

       В вміст кисню в атмосфері                                                     Г збір ягід

17.  Який фактор належить до біотичних?

      А рельеф          Б кількість кисню в атмосфері        В симбіоз           Г рівень радіації

18.  На поданому графіку стрілкою позначено

    А лімітуючий фактор     Б оптимальний фактор    В норму реакції    Гмежу витривалості

  

Завдання на встановлення відповідності

19.  Установіть відповідність між типами взаємовідносин організмів (1-4) і наведеними прикладами (А-Д).

1 паразитизм            2 конкуренція             3 хижацтво                       4 мутуалізм

А вовки впольовують оленів і живляться ними

Б на колоссі пшениці оселяються гриби-ріжки

В сірий і чорний пацюки вживають однакову їжу, мають  подібні умови існування

Г у кишечнику термітів живуть джгутикові, які розкладають клітковину, а самі мають сприятливі умови  життя

Д лисиця і борсук мешкають в одній норі, не впливаючи  одне на одного

20. До чинників неживої природи належить

      А сонячне світло                                                        Б збудники інфекційних захворювань

      В забруднення води промисловими стоками         Г забруднення ґрунту отрутохімікатами

21.  Лімітуючий фактор

     А знижує виживання виду                                   Б найбільш наближений до оптимального

     В має широкий діапазон значень                        Г це будь-який антропогенний фактор

22.  Біологічним оптимумом називається позитивна дія

     А біотичних факторів                                       В усіх видів факторів

     Б абіотичних факторів                                      Г антропогенних факторів

23. Прикладом антропогенного фактора є

       А конкуренція двох видів за територію                                Б ураган

       В вміст кисню в атмосфері                                                     Г збір ягід

24.      Який фактор належить до біотичних?

 А рельеф              Б кількість кисню в атмосфері           В симбіоз          Г рівень радіації

25.      На поданому графіку стрілкою позначено

А лімітуючий фактор      Б оптимальний фактор     В норму реакції      Гмежу витривалості

Завдання на встановлення відповідності

26. Установіть відповідність між типами взаємовідносин організмів (1-4) і наведеними прикладами (А-Д).

1 паразитизм            2 конкуренція             3 хижацтво                       4 мутуалізм

А вовки впольовують оленів і живляться ними

Б на колоссі пшениці оселяються гриби-ріжки

В сірий і чорний пацюки вживають однакову їжу, мають  подібні умови існування

Г у кишечнику термітів живуть джгутикові, які розкладають клітковину, а самі мають сприятливі умови  життя

Д лисиця і борсук мешкають в одній норі, не впливаючи  одне на одного

27. Установіть відповідність між екологічними законами (1-4) та їхнім формулюванням (А-Д).

 1. закон єдності організму і середовища              2. закон взаємодії екологічних факторів
      3. закон толерантності                                           4. закон лімітуючого фактора

   А чутливість різних функцій до коливань факторів є неоднаковою
       Б організми можуть витримувати дію несприятливих факторів деякий час

  В оптимум і межі витривалості організму відносно певного фактора залежать від дії інших факторів

  Г життєдіяльність виду залежить від фактора, найбільш віддаленого від оптимуму

 Д живі організми існують як відкриті системи, через які йде потік енергії, речовин та інформації

1. Популяції. Класифікація популяцій. Структура та характеристики популяцій

Популяція — група особин одного виду, які перебувають у взаємодії і разом населяють спільну територію.

Структуру популяцій характеризують такі показники: чисельність популяції, щільність популяції, народжуваність, смертність, приріст популяції.

Окрім того розрізняють: статеву, вікову, просторову, генетичну та етологічну структуру.

Існує різні способи класифікації популяцій.

За розмірами території, що займає популяція: елементарні (локальні), екологічні, географічні популяції.

За способом підтримки чисельності та тривалості існування: постійні та тимчасові популяції.

За розміром території: карликові, звичайні, локальні, суперпопуляції.

За здатністю до самовідтворення: незалежні, напівзалежні, залежні популяції, псевдопопуляції, періодичні популяції, геміпопуляції, агрегації та деми.

2. Механізми регуляції густоти (щільності) та чисельності популяцій

У процесі розмноження чисельність особин популяції зростає, теоретично вона здатна до необмеженого збільшення чисельності. Однак чинники навко­лишнього середовища обмежують цей ріст.

Чинники, що регулюють густину популяції, поділяють на залежні і не за­лежні від густини. Залежні — змінюються разом зі зміною густини, а незалеж­ні — залишаються постійними за її зміни.

До чинників, залежних від густини, належать:

ü  конкуренція всередині популяції — коли популяція сягає високої густи­ни, деякі особини намагаються використовувати одну і ту саму кількість ресурсів, що призводить до боротьби за їжу, воду та інші необхідні для ви­живання та розмноження ресурси;

ü  хижацтво — групи з великою густиною населення приваблюють хижаків; коли хижаки поїдають особин з великої популяції, вони зменшують її, збільшуючи власну (це може відбуватися циклічно);

ü  хвороби та паразити — смертельні хвороби часто розвиваються у великих групах, це ж стосується й паразитів.

Регуляція чисельності популяції може також набувати форми поведінко- вих або фізіологічних змін в організмах — членах популяції. Наприклад, від­повіддю на перенаселеність та високу густину може бути міграція у пошуках нового, більш просторого місця існування.

Чисельність популяції постійно змінюється у часі. Перевищення популя­цією ємності середовища призводить до масового вимирання особин у зв’язку впливом обмежуючих чинників середовища: нестача кормових ресурсів, нако­пичення у середовищі продуктів метаболізму, поширення інфекційних хвороб тощо. В результаті народжування припиняється, а смертність зростає. Чисель­ність популяції знижується.

Чинники, що не залежать від густини популяції:

§  стихійні лиха (повені, пожежі, тайфуни);

§  забруднення довкілля.

Такі чинники не обмежують розмір популяції, а спричиняють різкі зміни у популяціях і іноді можуть спричинити повне зникнення біоценозу.

Також існує проблема нижньої межі чисельності популяції (мінімальна життєздатність популяції), яка необхідна для підтримання стабільного її від­творення протягом багатьох поколінь.

Мінімально ефективною популяцією великих тварин прийнято вважати популяцію з 1000 особин, що забезпечує збереження 99 % генетичної різнома­нітності після 20 генерацій.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 29-25  с.102-114; дати відповіді на питання 1-5,1* с.105, 107, 111,115.
ü  Виконати тестову роботу

Урок  37                                                                                   Дата: 27.03.2020

Тема. Властивості та характеристики екосистем.

           Типи зв'язків між популяціями різних видів в екосистемах

Тестова робота (ЗНО 2019-2020). Поуляційно-видовий рівень організації життя.

Завдання з однією правильною відповіддю

1.      Які ознаки покладено в основу морфологічного критерію виду?
А зовнішня будова        В хімічний склад        

        Б набір хромосом           Г процеси життєдіяльності

2.      Екологічна ніша — це

     А місце проживання особин даного виду і комплекс його вимог до середовища

     Б місце проживання конкретної тварини

     В місце проживання особин даного виду

     Г місце проживання конкретної рослини

3.      Зайці білі й сірі, що живуть на одній території, складають

 А одну популяцію одного виду                                    Б дві популяції двох видів

            В дві популяції одного виду                                         Г одну популяцію різних видів

4.      Від якого фактору залежатиме більша або менша розчленованість виду на популяції?

      А доступність корму                    

      Б розчленованість займаної території на неоднорідні ділянки

      В велика кількість конкурентів

      Г ступінь рухливості окремих особин або розселення зачатків організмів (ікри, насіння тощо)

5.      Розширенню ареалу виду сприяє

      А наявність у його складі великої кількості популяцій

      Б значна генетична спорідненість особин

      В порушення ланцюгів живлення

      Г порушення співвідношення статей у популяції

6.      Представники різних популяцій одного виду

      А можуть схрещуватися між собою і давати плідне потомство

      Б не можуть схрещуватися

      В можуть схрещуватися між собою, але не дають плідне потомство

      Г можуть схрещуватися між собою тільки за відсутності репродуктивної ізоляції

7.      Укажіть положення, що відображає генетичний критерій виду

      А клітини організмів мають подібний біохімічний склад

      Б особини виду мають однаковий набір хромосом

      В особини виду характеризуються подібними зовнішніми ознаками

      Г особини різних видів схрещуються між собою

Завдання на встановлення відповідності

8.      Установіть відповідність між описами критеріїв виду (1-4) та їхніми назвами (А-Д).

      1. подібність процесів життєдіяльності                           2. особливості поширення виду

      3. подібність будови особин одного виду                      4. подібність каріотипу

А біохімічний       Б морфологічний       В фізіологічний      Г географічний        Д генетичний

9.      Установіть відповідність між цифрами (1-4) і тим, що вони позначають (А-Д).

1. Властивості та характеристики екосистем

Екосистема (екологічна система) — біологічна система (біогеценоз), яка складається з угруповання живих організмів (біоценоз), середовища їх існування (біотоп), системи зв’язків, що здійснює обмін речовиною та енергію між ними.

Приклади екосистем: озеро з рослинами, рибами, безхребетними тваринами, мікроорганізмами та ін.; листяний ліс із ґрунтом, листяною підстилкою, мікроорганізмами, рослинами та тваринами; коралові рифи з прилеглою ділянкою океану та ін.

Властивостями екосистем є: 1) цілісність, 2) самовідновлення, 3) стійкість, 4) саморегуляція, 5) емерджентні властивості (нові, унікальні властивості екосистеми, що виникають у результаті синергійної взаємодії її компонентів).

Принципи функціонування екосистем:

1.      Отримання ресурсів (речовини, енергії) та позбавлення від відходів в екосистемах відбувається у рамках колообігу всіх елементів.

2.      Екосистема існує за рахунок не забруднюючої довкілля сонячної енергії, кількість якої є постійною і надлишковою.

3.      Чим більша біомаса популяції, тим нижчим має бути трофічний рівень, котрий вона посідає. На кінцях харчових ланцюгів не повинно бути великої біомаси організмів.

2. Типи зв'язків між популяціями різних видів в екосистемах

За роллю в екосистемі організми поділяють на кілька груп залежно від їх­ньої здатності поглинати та перетворювати енергію всередині такої системи.

        1) Продуценти — автотрофні організми, здатні утворювати органічні речовин з неорганічних, застосовуючи фотосинтез чи хемосинтез. Це зелені рослини і деякі групи бактерій. їхній спосіб перетворення енергії — автотроф­ний, вони безпосередньо засвоюють сонячне випромінювання.

        2) Консументи — гетеротрофні організми, які споживають органічні речовини продуцентів чи інших консументів шляхом поїдання живих істот. Це тва­рини, гетеротрофні рослини, деякі мікроорганізми. Консументи бувають першого поряду (фітофаги, сапрофаги), другого порядку (зоофаги, некро­фаги) і т. д.

      3) Редуценти — гетеротрофні організми, які живляться органічними залиш­ками та здатні розкладати їх до мінеральних речовин (сапротрофні гриби та бактерії).

Слід враховувати, що і продуценти, і консументи частково виконують   функції редуцентів, виділяючи у навколишнє середовище мінеральні речови­ни — продукти їхнього метаболізму.

У кожну з названих груп входить багато популяцій, які населяють еко­систему.

Основним і практично єдиним джерелом енергії в екосистемі є сонячне світ­ло, 2 % якого трансформується у хімічну енергії органічних речовин, а 98 % поглинається у вигляді тепла.

Харчовий ланцюг в біогеоценозі — це одночасно і енергетичний ланцюг. Оскільки організми-консументи, в той час коли живляться органічною речо­виною продуцентів, отримують від них енергію. Ця енергія частково витрача­ється на дихання, віддачу тепла, рух та ін. Таким чином, в екосистемі виникає  безперервна передача енергії від одного харчового рівня на інші. Цей процес супроводжується втратами енергії і зростанням ентропії на кожній наступній          ланці. У середньому в різних ланцюгах живлення лише 10 % енергії кормів переходить на наступний рівень.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 33-35  с.115-125; дати відповіді на питання 1-6,1* с.118, 121, 125.
ü  Виконати тестову роботу

Урок 38                                                                                Дата: 03.04.2020

Тема. Екологічні сукцесії як процеси саморозвитку екосистем.

           Причини сукцесій та їхні типи. Закономірності сукцесій

1. Екологічні сукцесії як процеси саморозвитку екосистем. Причини сукцесій та їхні типи

Екологічна сукцесія — це процес спрямованого розвитку екосистеми, який відбувається через послідовне заміщення простого угрупування більш складним, з більш багатою біологічної різноманітністю, більш складною просторовою та трофічною структурою, внаслідок чого екосистема стає більш стійкою.

Сукцесії екологічних систем поділяють на таки види й типи:

1.      Первинні сукцесії — починаються на неживих, позбавлених життя субстратах (скелі, продукти виверження вулканів), і в процесі їх перебігу формуються не лише фітоценози, а й ґрунти.

2.      Вторинні сукцесії — виникають на місці порушених або зруйнованих зрілих екосистем (після пожежі, вирубки лісу, посухи та ін.). Відбуваються набагато швидше за первинні, оскільки починаються з проміжних стадій.

3.      Автотрофна сукцесія — першими в угрупованні з’являються автотрофи (зелені рослини). Цей тип сукцесій є найпоширенішим.

4.      Гетеротрофна сукцесія — відбувається на субстратах, в яких відсутні живі рослини (продуценти) і в яких беруть участь лише тварини (гетеротрофи), а також мертві рослини. Ці сукцесії тривають лише до тих пір, поки є запас органічної речовини.

5.      Деструктивні сукцесії — не завершуються кінцевим зрілим станом екосисте­ми. Вплив людини на екологічну систему часто призводить до спрощення екосистеми — тобто до дегресії.

6.      Катастрофічна сукцесія — спричиняється природною чи антропогенною ка­тастрофою.

Також існують класифікації сукцесій і за іншими ознаками: масштабом часу, оборотністю, ступенем сталості процесу, тенденціями зміни продуктивності   та видового багатства, антропогенністю та ін.

2. Закономірності сукцесій

Будь-яке нове місце життя одразу стає ділянкою для заселення новими ви­дами. Вони поступово змінюють середовище існування (затіняють поверхню, змінюють її вологість тощо). Наслідком такої зміни середовища є поява нових, стійких до нього видів та витіснення попередніх. З плином часу формується нових біоценоз із видовим складом, що різниться від первинного.

Це відбувається таким чином:    

1) На початкових стадіях різноманіття видів незначне, продуктивність та біо­маса малі. По мірі розвитку сукцесії показники зростають.

2) У міру розвитку суКцесії кількість біотичних взаємовідносин росте. При цьому найбільше зростає число симбіотичних відносин. Ускладнюються              ланцюги, мережі живлення.

3) Зменшується кількість вільних екологічних ніш. У зрілому угрупованні вони або відсутні, або наявні у мінімальній кількості.

4) Стають більш інтенсивними процеси кругообігу речовин, енергії та дихан­ня екосистеми.

Кожний наступний етап сукцесії триває довше попереднього і має більше значення відношення біомаси до величині потому енергії, а також свої ви­ди-домінанти.

5) На дозрілій стадії біомаса екосистеми сягає максимуму або близьких до максимуму значень.

Кульмінацією сукцесії є виникнення стабілізованої екосистеми, в якій на одиницю потоку енергії припадає мінімальна біомаса та максимальна кіль­кість міжвидових взаємодій.

Прикладом сукцесії є поступове заростання сипучих пісків, кам’янистих розсипів, мілин, заселення рослинами та тваринами занедбаних сільськогос­подарських площ, вирубок тощо.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 37  с.128-130; дати відповіді на питання 1-7,1* с.130.

Урок 39.                                                                      Дата: 10.04.2020

Тема. Агроценози, їхня структура та особливості функціонування. 

           Шляхи підвищення продуктивності агроценозів

1. Агроценози, їхня структура та особливості функціонування

Агроценози — це штучні екосистеми, структуру й функцію яких створює, підтримує та контролює людина. Мета створення агроценозів — отримання продукції автотрофів (урожаю). Це рілля, сінокоси, пасовища та ін. В наш час агроценози займають близько 10 % поверхні суходолу (близько 1,2 млрд га) і дають людині близько 90 % харчової енергії.

Закономірності процесів, що відбуваються у агроценозах, вивчає спеціальна наука — агроценологія.

В агроценозах так само, як і у природних угрупованнях, є продуценти (культурні рослини та будяки), консументи (комахи, птахи, миші, лисиці та ін.) та редуценти (гриби та бактерії). Обов’язковою ланкою в агроценозах є людина.

При створенні агроценозів здійснюють:

·         різні способи обробки ґрунту (орання, боронування та ін.);

·         меліорацію (за надлишкового зволоження ґрунту);

·         переважає один (у полях) або кілька (у садах та парках) видів рослин, які є продуктом селекційної діяльності;

·         знижена видова різноманітність тварин;

·         короткі трофічні ланцюги внаслідок невеликої кількості видів;

·         неповний кругообіг речовин (частина поживних елементів вилучається             з урожаєм),

·         розімкненість біохімічних циклів;

·         джерела енергії — Сонце та діяльність людини;

·         відсутність природного добору;

·         діє штучний добір на збільшення врожайності, який здійснює людина (і відсутній добір на кращу пристосованість до умов довкілля);

·         незначна екологічна стійкість (якщо агроценоз постійно не підтримувати, то він швидко руйнується — оскільки культурні рослини не витримують конкуренції з дикорослими і витісняються ними);

·         нездатність до самооновлення та саморегуляції;

·         неможливість існування без підтримки людини.

Без участі людини агроценози зернових та овочевих культур існують не більше року, багаторічних трав — 3-4 роки, плодових культур — 20-30 років. Потім вони розпадаються або відмирають.

2.Шляхи підвищення продуктивності агроценозів

Для збільшення продуктивності агроценозів ефективними є такі заходи:

§  меліорація земель — осушення та зрошення ґрунту;

§  боротьба з ерозією ґрунтів (зміцнення схилів, безвідвальне орання, виса­дження лісосмуг та ін.);

§  врахування особливостей біології культурних рослин (потреба в живиль­них речовинах, потреби рослин у теплі, вологості й ін.);

§  раціональне (відповідно до науково обґрунтованих норм) дозування та вне­сення добрив;

§  раціональне використання пестицидів (хімічних засобів захисту рослин) — гербіцидів (знищують будяки), інсектицидів (знищують комах), фунгіци­дів (знищують гриби) та ін.;

§  використання нових високоврожайних сортів інтенсивного типу (в тому числі и отриманих шляхом генної та клітинної інженерії) з урахуванням

§  природно-кліматичних зон;

§  вирощування культур за новітніми технологіями;

§  застосування сучасної високоефективної техніки;

§  дотримання науково обґрунтованих сівозмін;

§  застосування біологічних засобів боротьби зі шкідниками;

§  використання парників, теплиць та вирощування рослин без ґрунту — гід­ропоніки (як субстрат використовується гравій, зрошуваний розчинами со­лей), аеропоніки (субстрат відсутній, а коріння періодично обприскується розчинами мінеральних солей);

§  створення спеціалізованих агропромислових комплексів.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 36  с.125-127; дати відповіді на питання 1-4,1* с.127
ü  Виконати тестову роботу

Тестова робота (ЗНО 2019-2020). Екосистеми.

Завдання з однією правильною відповіддю

1.      Термін «біогеоценоз» запропонував

      А В. Вернадський           Б В. Сукачов              В М. Вавилов                Г Г. Мендель

2.      Сукупність взаємодій організмів з умовами довкілля називають

       А екологічною системою                                   Б ландшафтом

       В природною територією                                   Г адаптацією

3.      Яка ознака є спільною для природних і штучних екосистем?

      А однакова біологічна продуктивність                    Б однаковий видовий склад рослин

      В однаковий видовий склад тварин                         Г кругообіг речовин

4.      До якої групи організмів належать автотрофи?

 А продуценти                                   Б консументи 1-го порядку     

 В консументи ІІ-го порядку            Г редуценти

5.      Які організми є деструкторами?

     А бактерії гниття             Б коники              В жаби                  Г трав’янисті рослини

6.      До складу рослинного угруповання болота входить

     А конюшина              Б конвалія                     В рогіз                 Г тимофіївка

7.      Рештки відмерлих організмів розкладають

   А продуценти                                    Б консументи 1-го порядку    

   В консументи ІІ-го порядку             Г редуценти

8.      Сукупність організмів, які займають однакове положення в ланцюзі живлення у біогеоцинозі, — це

    А екологічна піраміда                  Б трофічний рівень         

    В екосистема                                 Г екологічна ніша

9.      Який ланцюг живлення може реально існувати у природі?

А плітка → чапля → окунь → водорості                          

Б чапля → водорості → окунь → плітка

В водорості → плітка →окунь → чапля                           

Г водорості → окунь → плітка → чапля

10.  Укажіть приклад пасовищного ланцюга живлення.

   А леопард → газель → трава                                    

    Б конюшина → заєць → орел → жаба

   В перегній → дощовий черв’як → землерийка → горностай

   Г  трава → зелений коник → жаба → вуж

11.  Під час екологічної екскурсії учні складають опис екосистеми. Який компонент НЕ входить до її складу?

    А консументи                Б конкуренти     В редуценти             Г продуценти

12.  Початком пасовищного ланцюга живлення у водних екосистемах є

   А риби           Б зоопланктон             В фітопланктон                    Г мальки риб

13.  Рослинне угруповання — це

    А рослинні зарості                                              Б будь-яка група рослин                

    В весь рослинний покрив Землі

   Г група взаємопов’язаних між собою рослин різних видів, які зростають у певних умовах життя

14.  У якому рослинному угрупованні ялини і берези ростуть разом?

А ялинник            Б березовий гай            В листяний ліс                Г мішаний ліс

15.  Сукупність рослинних угруповань певної території називають

     А флорою             В фітоценозом             Б рослинністю                Г біоценозом

16.  Флора — це

   А назва рослини                                                                       Б наука, що вивчає рослини

   В сукупність видів рослин на певній території                    Г тип рослинності

17.  Рослинне угруповання визначають за назвою

А найбільшої рослини в угрупованні               Б найчисленніпіого виду в угрупованні

В виду з найменшою чисельністю                    Г найрідкіснішого виду в угрупованні

18.   Користуючись правилом екологічної піраміди, визначте, яка маса (у тонах) водоростей і бактерій потрібна, щоб у морі виріс і міг існувати один дельфін масою 400 кг за ланцюга живлення: водорості → зоопланктон → риба → дельфін.

         А 4 т           Б 40 т               В 400 т                Г 4000 т

19.  Яка площа водойми (у га) може прогодувати білого пелікана (10 кг, 40 % становить вода) у ланцюзі живлення: планктон → риба → пелікан? Біопродуктивність 1 м² водойми — 600 г органічної речо­вини.

      А 1 га              Б 0,1 га             В 0,6 га                 Г 2 га

20.  Який структурний елемент екосистеми НЕ входить до складу біоценозу?
А зооценоз            Б кліматоп                 В фітоценоз                    Г мікоценоз

21.  На кожному трофічному рівні 10% енергії

    А надходить від Сонця                                                  Б розсіюється у вигляді тепла

    В запасається у тканинах організму                            Г виділяється з екскрементами

22.  Консументами є

   А анабена, конюшина пашенна, рододендрон            

   Б петрів хрест, ялівець звичайний, секвойя

   В повитиця польова, рододендрон, пирій повзучий

   Г петрів*хрест, повитиця польова, вовчок гіллястий

23.  В угрупованнях живих організмів можна виділити кілька трофічних рівнів. Найбільш значущими серед них є

    А хижаки вищого порядку                                          Б рослини-продуценти

    В травоїдні тварини                                                     Г хижаки І порядку

Завдання на встановлення відповідності

24.  Установіть відповідність між рослинними угрупованнями (1—4) і рослинами, які до них належать (А-Д).

    1. степ                     2. ліс                       3. болото                    4. лука         

   А герань і волошка                                          Б сфагнум і лепеха                 

   В ковила і бульбокомиш                                 Г безсмертник і пирій конвалія і чорниця

25.  Установіть відповідність між рослинними угрупованнями (1—4) і рослинами, які до них належать (А-Д).

1. лука                  2. степ                3. болото                 4. ліс

     А конюшина і лисохвіст                               Б журавлина і росичка

     В типчак і морошка                 Г ковила і полин                            Д брусниця і медунка

26.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми (1-4) і групами організмів, які їм відповідають (А-Д).

1. продуценти                                          2. консументи 1-го порядку          

3. консументи ІІ-го порядку                   4. редуценти

     А віруси                     Б бактерії гниття                  В рослиноїдні комахи      

     Г хижі комахи           Д рослини

27.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми прісної водойми (1-4) і організмами, що їм відповідають (А-Д).

1. продуценти                                         2. консументи 1-го порядку         

3. консументи ІІ-го порядку                 4. редуценти

     А бактерії                           Б мальки риб, жуки-плавупці                        В прісноводні риби

     Г дафнії, циклопи             Д зелені водорості, ціанобактерії

28.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми наземного біогеоценозу (1-4) і організмами, що їм відповідають (А-Д).

1. продуценти                                         2. консументи 1-го порядку          

3. консументи ІІ-го порядку                  4. редуценти

       А  бактерії, гриби                                             Б метелики, жуки-хруїці, коники
           В сова, орел-змієїд, польовий лунь                 Г  жаби, кроти                    

      Д берези, сосни, злаки

29.  Установіть відповідність між трофічними рівнями екосистеми діброви (1-4) і організмами, що їм відповідають (А-Д).

1. продуценти                                2. консументи 1-го порядку          

3. консументи ІІ-го порядку        4. редуценти

 А деревні рослини                     Б горностай                                  В бактерії     

  Г жуки-точильники                  Д павуки, землерийки

30.  Установіть відповідність між парою організмів (1-4) і ресурсом, за який вони можуть конкурувати (А-Д).

       1. конвалія — сосна                        2. канюк — сова         

       3. джміль — бджола                       4. бабак — лисиця

 А нора                                Б нектар                                 В світло               

 Г дрібні гризуни               Д насіння пшениці

Завдання на встановлення хронологічної або логічної послідовності

31.  Укажіть послідовність заселення скельних порід.

 А чагарники                                                  Б накипні лишайники      

 В мохи і кущисті лишайники                      Г трав’янисті рослини

1.      Виберіть ознаки продуцентів

А місце в ланцюзі живлення 1. перше 2. останнє 3. проміжне

Б визначення 1. споживачі органічної речовини 2. руйнівники органічної речовини 3. виробники органічної речовини

В приклади 1. короп, чапля 2. дощовий черв’як, гриби 3. пшениця, дуб

2.      Виберіть ознаки редуцентів

А місце в ланцюзі живлення 1. перше 2. останнє 3. проміжне

Б визначення 1. споживачі органічної речовини 2. руйнівники органічної речовини 3. виробники органічної речовини

В приклади 1. амеба,  малярійний плазмодій 2. бактерії гниття 3. ціанобактерії

Урок 40.                                                                      Дата:17.04.2020

Тема. Біосфера як глобальна екосистема, її структура та межі.

1. Біосфера як глобальна екосистема, Ті межі

Біосфера — це оболонка Землі, населена живими організмами.

Межами біосфери є:

1) Нижня частина атмосфери — від поверхні Землі до озонової оболонки на ви­соті 25-30 км.  Атмосфера складається із суміші газів (азоту — 78 %, кис­ню — 21 %, аргону — 0,93 %, вуглекислого газу — 0,03 % за об’ємом та деяких інших) та колоїдних домішок (пилу, крапель води, кристалів тощо). Озоновий шар є захистом для організмів від згубного УФ-випромінювання. Однак вже на висоті 8-9 км низькі температури та розріджене повітря різко обмежують існування живих організмів.

Життя в атмосфері не може існувати без безпосереднього зв’язку з літо­сферою та гідросферою. Всі літаючі організми та бактерії, що занесені у по­вітря, лише тимчасово перебувають в атмосфері. Немає організмів, що по­стійно живуть у повітрі.

2) Вся гідросфера — водна оболонка, яка покриває 2/3 поверхні планети. Більше 40 % води міститься в земних надрах (у літосфері). Із загальної маси води близько 98 % міститься в океанах і морях, а 2 % — складають прісні водойми.

Життя існує до самих глибин океану (включаючи донні відкладення), хоч і розподілено нерівномірно. Приблизно 5/6 його мешканців існують у верхніх шарах (150-200 м від поверхні), що освітлені сонцем. По мірі занурення у глибину кількість видів різко зменшується. Поширення орга­нізмів на значних глибинах забезпечується за рахунок постійного «дощу» з органічних залишок з верхніх шарів та хижацтва.

3) Верхня частина літосфери — верхня тверда оболонка Землі, яку склада­ють земна кора та верхня частина мантії Землі. Товща літосфери становить 50-200 км, у тому числі земної кори — до 75 км на континентах і 10 км під дном океану.

Проникнення життя у літосферу обмежено температурою земних надр та глибиною проникнення води у рідкому стані. Більша частина видів скон­центрована у верхньому шарі.

Нижню межу біосфери на материках умовно проводять за ізотермою 100 °С. За більш високої температури більшість живих організмів існува­ти не можуть — через денатурацію білків. В Європі ця ізотерма проходить по глибині 10-15 км, а в молодих прогинах в Альпах — піднімається до 1,5-2 км. Фактично життя в літосфері спостерігається до глибини 3-4 км, а найчастіше — до 8-10 м.

Загальна можлива протяжність біосфери — 39-40 км, але життя сконцен­трована у значно вужчих межах — до кількох десятків метрів. У порівнян­ні з діаметром Землі (13 000 км) біосфера — це тонка плівка на її поверхні.

2. Структура біосфери

Складовими біосфери є:

1) Жива речовина — вся сукупність живих організмів, що населяють Землю. Вона є фізико-хімічно єдиною, незалежно від їхньої систематичної прина­лежності.

2) Біогенна речовина — речовина, яку створюють та перероблюють живі ор­ганізми. Наслідками цього процесу є поклади вугілля, нафти, карбонатних осадових порід та ін.

3) Косна речовина — продукти, які утворюються без участі живих організмів (магматичні гірські породи).

4) Біокосна речовина — речовина, яка складається одночасно живими орга­нізмами та коєними процесами, представляючи їх динамічно рівноважні системи. Такими є ґрунт, мул, кора вивітрювання та ін.

5) Речовини, що перебувають у радіоактивному розпаді.

6) Розсіяні атоми, які утворюються з різних земних речовин під дією косміч­них променів.

7) Речовини космічного походження (метеорити та ін.).

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит).

Урок 41.                                                                      Дата: 24.04.2020

Тема. Біогеохімічні цикли як необхідна умова існування біосфери.

1. Функції живої речовини у біосфері

1) Жива речовина характеризується величезною вільною енергією.

2) У живій речовині хімічні реакції відбуваються у тисячі (а іноді і в мільйони) разів швидше, ніж у неживій речовині.

3) Хімічні сполуки, які входять до складу живої речовини (ферменти, білки, вітаміни та ін.), є стійкими лише в живих організмах.

4) Живій речовині властивий довільний рух — пасивний, зумовлений ростом та розмноженням, та активний — у вигляді спрямованого переміщення організмів.

5) Для живої речовини властива набагато більша хімічна та морфологічна різноманітність, ніж для неживої.

6) Жива речовина в біосфері Землі перебуває у вигляді дисперсних тіл — індивідуальних організмів.

7) Жива речовина виникає тільки з живого та існує на Землі у вигляді неперервного ряду поколінь.

Живою речовиною в біосфері здійснюються важливі функції. А саме:

·         Енергетична функція — поглинання сонячної енергії та енергії хемосинтезу, а також подальша передача енергії ланцюгом живлення.

·         Концентраційна функція — вибіркове накопичення певних хімічних сполук.

·         Функція утворення середовища — перетворення фізико-хімічних параметрів середовища.

·         Транспортна функція — перенос речовин у вертикальному та горизонтальному напрямках.

·         Деструктивна функція — мінералізація небіогенної речовини, розкладан­ня неживої неорганічної речовини.

Живі організми здійснюють міграцію хімічних елементів у біосфері у про­цесі дихання, живлення, обміну речовин та енергії.

2. Біогеохімічні цикли як необхідна умова існування біосфери

Біогеохімічний цикл (кругообіг речовин) — система незамкнених та незворотних кругообігів речовин у біотичних (біосфера) та абіотичних (літосфера, атмосфе­ра та гідросфера) частинах Землі. Цей процес має циклічний характер і відбу­вається за участю живих організмів.

Розглянемо біогеохімічні цикли на прикладі циклу Карбону.

Карбон існує у природі у кількох основних формах:

·         відновлена форма у вигляді метану (СН₄) та інших вуглеводнів, міститься у мантії, корі, атмосфері та гідросфері;

·         у нейтральному стані у формі вугілля (С), графіту, алмазу та карбіду (СаС₂) у корі та мантії;

·         в окисленій формі у вигляді вуглекислого газу (СО₂), карбонатів (СО₃) та домішок у силікатах у мантії, корі, атмосфері та гідросфері;

·         у вигляді складних органічних сполук — у біосфері, ґрунті та океані.

Кругообіг відбувається у такій послідовності: спочатку з атмосфери Карбон у складі СО₂ поглинається рослинами в процесі фотосинтезу з утворенням ор­ганічних речовин та вивільненням кисню як побічного продукту.

Рослинами він частково повертається у атмосферу під час дихання, але в основному переходить в опад (листки, квітки, гілки та ін.) у складі органіч­ної речовини, що синтезували рослини. Редуценти розкладають цей опад та інші органічні залишки, і Карбон у складі СО₂ знов надходить до атмосфери. Рослини також можуть бути з’їденими рослиноїдними тваринами. В цьому випадку Карбон або повернеться у атмосферу (в процесі дихання організмів або під час їхнього розкладання після смерті), або травоїдні тварини можуть бути з’їденими хижаками (і тоді Карбон знову повернеться в атмосферу тими ж шляхами). Рослини також у свій час утворили поклади вугілля.

Та частина Карбону, що накопичується у біосфері у формі кальцій карбона­ту СаСО₃(крейда, вапняки, корали), кам’яного вугілля, нафти та ін., надовго випадає з кругообігу. Але під дією рослин, тварин і діяльності людини Карбон знову може вивільнятися і потрапляти у кругообіг.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит).

Урок 42.                                                                      Дата: 08.05.2020

Тема. Вчення В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу та його значення для уникнення глобальної екологічної кризи.

1. Вчення В. І. Вернадського про біосферу

Основними положеннями вчення В. І. Вернадського про біосферу є:

1)      Цілісність біосфери визначається самоузгодженістю всіх процесів у біосфері, обмежених фізичними константами, рівнем радіації та ін.

2)      Земні закони руху атомів, перетворення енергії є відображенням гармонії Космосу й забезпечують гармонію та організованість біосфери. Сонце як основне джерело енергії біосфери регулює життєві процеси на Землі.

3)      Жива речовина біосфери активно трансформує сонячну енергію в енергію хімічних зв’язків складних органічних речовин. Сутність живого постійна, змінюються лише форми існування живої речовини. Сама жива речовина не є випадковим утворенням, а є результатом перетворення сонячної світлової енергії на дійсну енергію Землі.

4)      Що дрібніші організми, то з більшої швидкістю вони розмножуються. Швидкість розмноження залежить від щільності живої речовини.

5)      Автотрофні організми отримують всі необхідні для життя речовини з навколишньої косної матерії. Для життя гетеротрофів необхідні готові органічні сполуки. Поширення фотосинтезуючих організмів (автотрофів) обмежується можливістю проникнення сонячної енергії.

6)      Активна трансформація живою речовиною космічної енергії супроводжується прагненням до максимального заповнення усього можливого простору («тиск життя»).

7)      Формами вмісту хімічних елементів є гірські породи, мінерали, магма, роз­сіяні елементи й жива речовина. У земній корі відбуваються постійні пере­творення речовин, кругообіг, рух, атомів і молекул.

8)      Поширення життя на нашій планеті визначається полем стійкості зелених рослин. Максимальне поле життя обмежується крайніми межами вижи­вання організмів, яке залежить від стійкості хімічних сполук, що станов­лять живу речовину, до певних умов середовища.

9)      Кількість живої речовини в біосфері постійна й відповідає кількості газів в атмосфері, перш за все кисню.

10)  Будь-яка система досягає стійкої рівноваги, за якої енергія системи набли­жається до нуля.

2. Вчення В. І. Вернадського про ноосферу та його значення для уникнення глобальної екологічної кризи

Ноосфера — новий, сучасний, наступний після біогенезу етап еволюції орга­нічного світу, пов’язаний з появою людини та індустріального людського суспіль­ства. Це розумна активність людей з перетворення навколишнього середовища.

Вернадський сформулював 12 умов ноосфери в майбутньому:

1)      Заселення людиною всієї планети.

2)      Різке перетворення засобів зв’язку та обміну між різними країнами.

3)      Посилення зв’язків, у тому числі політичних, між державами Землі.

4)      Переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процеса­ми, що відбуваються у біосфері.

5)      Розширення меж біосфери та вихід у Космос.

6)      Відкриття нових джерел енергії.

7)      Рівність людей всіх рас та релігій.

8)      Збільшення ролі звичайних людей у вирішенні питань зовнішньої та вну­трішньої політики.

9)      Свобода наукової думки та наукового пошуку від тиску релігійних, філо­софських та політичних кіл та створення у суспільному та державному устрої умов, сприятливих для вільної наукової думки.

10)  Покращення добробуту людства. Створення реальної можливості не допус­тити недоїдання, голоду, злиднів та послабити вплив хвороб.

11)  Розумне перетворення первісної природи Землі з метою зробити її здатною задовольняти всі матеріальні, естетичні та духовні потреби населення, що зростає.

12)  Виключення воєн із життя людства.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 38  с.138-133; дати відповіді на питання 1-6,1* с.133

Урок 43.                                                                     Дата: 15.05.2020

Тема. Представлення проекту «Дослідження особливостей структури місцевих екосис-
тем (природних чи штучних)».

Тестова робота (ЗНО 2019-2020). Біосфера.

Завдання з однією правильною відповіддю

1.      Верхня тверда оболонка Землі називається

    А літосферою              Б тропосферою          
    В стратосферою          Г гідросферою

2.      Газоподібна оболонка Землі називається

    А атмосферою            Б літосферою           
    В тропосферою          Г стратосферою

3.      Біосфера — це

    А маса живих організмів на одиницю площі

    Б частина оболонок Землі, населена живими організмами

    В видова різноманітність

    Г сукупність рослин і тварин

4.      Етап еволюції органічного світу, пов’язаний з розумною діяльністю людини, вчений      В. Вернадський назвав

           А антропосферою              Б біосферою          
           В ноосферою                      Г йоносферою

5.      Єдиним екологічно виправданим способом боротьби з промисловими відходами є

    А спалювання                                              Б закопування        
    В зберігання в контейнерах                       Г утилізація

6.      До екологічно чистих джерел енергії належать

    А теплові електростанції                                  Б дизельні двигуни     

    В атомні електростанції                                    Г сонячні батареї

7.      Масова загибель риби внаслідок розливу нафти у водоймах пов’язана зі зменшенням у воді

     А кількості світлової енергії                             Б концентрації кисню

     В концентрації вуглекислого газу                   Г солоності

8.      Основна причина кислотних дощів — наявність в атмосфері Землі

 А чадного газу                               В сірчистого газу

       Б вуглекислого газу                      Г аерозолів

9.      Парниковий ефект виникає внаслідок накопичення в атмосфері

     А чадного газу                         Б вуглекислого газу          
     В діоксиду азоту                     Г оксидів сірки

10.  Від ультрафіолетового випромінювання живі організми захищає (-ють)

          А водяна пара           Б хмари           В озоновий шар         Г азот

11.  Амоніфікація — це процес перетворенння

     A NO₂ на NO₃                         Б  N₂  нa NH₄⁺  

     В NH₄⁺  на NO₂^-                    Г атомів Нітрогену в органічних сполуках на NH₃

12.  Процеси, які здійснюють азотфіксуючі, нітрифікуючі та денітрифікуючі бактерії в ґрунті, що пов’язані з перетвореннями азоту, можна розташувати в такому порядку

    А відновлення, окиснення й окиснення

    Б відновлення, окиснення і відновлення

    В відновлення, відновлення й окиснення

    Г окиснення, окиснення і відновлення

Приклад проекту

Дослідження екосистеми діброви

Діброва є стійкою екосистемою суходолу. Це типовий широколистяний ліс з ярусною структурою, в якому разом співіснують багато видів рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів.

Верхній деревний ярус утворений великими (до 20 м) багаторічними дубами та липами. Це світлолюбні рослини, що ростуть досить вільно. Вони створюють сприятливі умови для формування другого деревного ярусу, який представлений більш низькими і менш світлолюбними грушею, кленом та яблунею.

Під покривом двох ярусів формується чагарникова рослинність: ліщина, бересклет, калина, глід, терен, бузина, крушина та ін. Вони утворюють ярус до 2-4 м заввишки.

Наступний, трав’янистий ярус складають численні чагарнички та напівчагарники, папороть, сходи дерев та різноманітні трави.

Протягом року відбувається зміна трав’янистого покриву. Навесні, коли ще нема листя на деревах і поверхня ґрунту добре освітлена, розквітають світлолюбні першоцвіти: медунка, ряст, анемона. Влітку їм на зміну приходять тіньовитривалі рослини.

У приґрунтовому ярусі, висота якого лише декілька сантиметрів від поверхні ґрунту, ростуть лишайники, мохи, гриби, низькі трави.

Чим нижчим є ярус, тим більш тіньовитривалими є рослини, що його утво­рюють.

Рослини є продуцентами, які, використовуючи енергію Сонця, створюють зелену біомасу діброви. Ця екосистема є дуже продуктивною: протягом року на площі у 1 га вона створює до 10 т рослинної маси.

Мертві корені та опале листя утворюють підстилку, в якій живуть численні редуценти: дощові черви, личинки мух та метеликів, жуки-гнойовики та мерт- воїди, мокриці та багатоніжки, ногохвістки, кліщі, нематоди. Живлячись, ці організми не тільки перетворюють детрит, а й формують структуру ґрунту. Ді­яльність таких землериїв, як кроти, миші та деякі великі безхребетні, не до­зволяє ґрунту злежуватися. У краплинах води між частками ґрунту мешкають численні ґрунтові найпростіші, а гриби утворюють симбіоз із коренями рослин та беруть участь у розкладанні детриту.

Тваринний світ (консументи) верхніх ярусів діброви є різноманітним. У кронах дерев гніздяться десятки видів птахів: сорока та галка, співочий дрізд та зяблик, велика та блакитна синиці. В дуплах виводять пташенят пу­гач та сіра сова. Підсоколик великий та яструб малий полюють на дрібних спі­вочих птахів. У чагарниках живуть вільшанка, чорний дрізд, мухоловка стро­ката та повзик. Ще нижче будують гнізда кропив’янка та волове очко. По всіх ярусах вишукує їжу білка.

Найбільшими за розмірами консументами цієї екосистеми є козулі, лані та кабани.

З дібровою пов’язані також більше 1600 видів комах: метелики, бджоли, оси, мухи, комарі, жуки та ін. У трав’янистому ярусі мешкають коники та жуки, павуки та косарики, миші, землерийки та їжаки.

Джерелом енергії цієї екосистеми є Сонце.

Домашнє завдання:

ü  Підготувати проект;

ü  Повторити § 25-38. 

Урок 44.                                                                      Дата: 19.05.2020

Тема. Узагальнення знань з теми «Екологія»

Оберіть правильну відповідь.

1.      Розділ екології, що вивчає основйі принципи будови та функціонування різноманітних надорганізмових систем, — це:

     А прикладна екологія;                                 Б геоекологія;

     В загальна екологія;                                     Г екологія людини.

2.      Середнє число особин на одиницю площі чи об’єму:

       А щільність популяції;                         Б темп росту популяції;

       В чисельність популяції;                      Г смертність популяції.

3.      До вторинної сукцесії належить:   

      А обростання скель мохами та лишайниками;

      Б утворення лісу на місці виливу лави;

      В заростання піщаних дюн травою;

      Г заболочування луки.

4.      Особлива оболонка Землі, що утворена живими організмами:

      А атмосфера;         Б біосфера;          В гідросфера;             Г літосфера.

5.      Встановіть відповідність між назвами організмів та їх приналежністю до певної екологічної групи:

1	Продуценти
2	Консументи І порядку
3	Консументи II порядку
4	Редуценти

 

А	Ґрунтові бактерії
Б	Полівка
В	Пшениця
Г	Яструб

         

     

6.  Опишіть структуру природної екосистеми — прісноводної водойми (озера).

Урок 45.                                                                      Дата: 22.05.2020

Тема. Сучасні екологічні проблеми у світі та в Україні

Найважливішими сучасними екологічними проблемами України є:

1.      Неякісна вода. Більшість маси тіла людини припадає на воду. Близько 80 % населення України використовує воду з поверхневих джерел, а екологіч­ний стан цієї води щороку погіршується. Недостатнє очищення стоків, не­якісне очищення промислових вод, перевищений вміст органічних речовин призвели до того, що сьогодні 80 % проб води показують, що її якість не відповідає умовам держстандартів.

2.      Забруднене повітря. Щорічно в атмосферу в Україні потрапляє більше 6 млн тонн шкідливих речовин та вуглекислого газу. Найбільшими забруднюва­чами є промислові підприємства, а також автомобілі, кількість яких по­стійно зростає.

3.      Деградація ґрунту. Близько 71 % агроландшафту країни використовується для господарської діяльності. Але через надмірне та неправильне викорис­тання родючість ґрунту з кожним роком знижується. Екосистема ґрунту руйнується переважно через інтенсивну ерозію: її впливу зазнали до 35 % сільгоспугідь. А товщина шару гумусу, що впливає на урожай, знизилася приблизно на 20 %. До того ж, до 40 % загальної площі земельних ресурсів України належить до забруднених земель.

4.      Знищення лісів. Ліси вкривають лише 1/6 часину території України. Тобто вона належить до країн, що небагаті на ліси. При цьому експорт деревини з України, у 2,5 рази перевищує експорт. Це призводить до того, що ліси не відновлюються і втрачають біологічну стійкість. Площа лісів, уражених шкідниками та хворобами, постійно збільшується. А цінні деревні породи (дуб, бук та сосна) заміщуються малоцінними (грабом, березою та осикою).

5.      Небезпечні геологічні процеси. Значна частина вироблення продукції (41-    43 %) в Україні пов’язана з добуванням та переробкою мінерально-сиро­винних ресурсів, які сконцентровано у Донбасі, Кривбасі та Карпатському регіоні. Терикони щорічно викидають у атмосферу десятки, а то й сотні тонн шкідливих речовин: сірки, нітратів, кобальту, арсену та ін.

6.      Побутові відходи. Однією із серйозних екологічних проблем України на сьогодні є утилізація різних відходів. Це пояснюється тим, що сміття пе­реважно не перероблюють, а складують або спалюють. У нашій країні діє близько 800 офіційних звалищ (і ще більша кількість стихійних), загаль­на кількість сміття на яких перевищила 35 млрд тонн. Середній українець викидає на звалище близько 250 кілограмів побутових відходів щорічно. З них мінімум 50 кілограмів можна відправляти не на звалище, а у пункти прийому вторинної сировини. Це дозволило б скоротити кількість твердих побутових відходів на 10 млн м³.

7.      Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Після аварії навколо станції була встановлена 30-кілометрова зона відчуження, населення цієї території було евакуйоване. Смуга найбільшого радіаційного забруднення простягнулася через Київську, Ровенську, Волинську, Івано-Франківську та інші західні області. Після аварії збільшилася частота захворювань на рак, патологій серця та судин та інших захворювань. Ця проблема не може бути вирішена в найближчий час і триватиме сотні років через довгочасний період розпа­ду радіоактивних речовин.

8.      Скорочення біорізноманіття. Зникнення частини видів живих організмів че­рез їх знищення або погіршення умов існування досягло критичних масшта­бів. Серед причин — вирубка лісів, знищення степів тощо. Для збереження видів створюються природно-заповідні території, рідкісні та зникаючі види заносяться у Червону книгу, створюються закони щодо їхньої охорони.

Екологічні проблеми у світі включають всі ті, що існують в Україні і є шир­шими (через включення тропічних та полярних територій, океану тощо).

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 39  с.134-136; дати відповіді на питання 1-6,1* с.136

Урок 46.                                                                 Дата: 25.05.2020

Тема. Види забруднення, їхні наслідки для природних і штучних екосистем

Види забруднення навколишнього середовища є різноманітними. Розглянемо основні з них. Отже, вирізняють такі види забруднення:

Біологічне — поява в екосистемі не властивих їй організмів. Воно може відбуватися з природних причин та бути наслідком діяльності людини.

Фізичне — призводить до зміни відповідних характеристик навколишнього середовища. До нього належить:

·         теплове (надмірне нагрівання середовища);

·         світлове (надмірне освітлення);

·         радіаційне (підвищення природного радіоактивного фону, потрапляння радіоактивних речовин у живі організми та середовища їх існування);

·         електромагнітне (забруднення радіоефіру);

·         шумове (інтенсивний шум або небажаний звук унаслідок діяльності людини) та ін.

Хімічне — проникнення у довкілля неорганічних та органічних речовин (часто шкідливих). Призводить до зміни нормального хімічного складу ресурсів.

Механічне — забруднення біосфери хімічно інертним сміттям, витоптування рослинного покриву та інший механічний вплив на середовище.

Один вид забруднення може поєднуватися з іншим або кількома одразу. Проявами теплового забруднення є зміна температури середовища внаслідок викидів нагрітих або охолоджених газів, повітря, води у довкілля. Прикладами є виливи теплих вод від різних енергетичних установок (теплових, атомних електростанцій, котелень) у природні або штучні водойми. Це суттєво впливає на термічний та біологічний режим водойми, змінюються мови нересту риб, зростає зараженість їх паразитами, зменшується кількість розчиненого у воді кисню.

Проявами світлового забруднення є порушення природної освітленості середовища. Наприклад, внаслідок яскравого освітлення міст уночі. Воно призводить до порушення ритмів активності живих організмів.

Електромагнітне забруднення спричинене електромагнітними полями і пов’язано з розвитком енергетики, електроніки та радіотехніки. Головними джерелами є електростанції та підстанції, телевізійні та радіолокаційні станції, високовольтні ліній передач, електротранспорт та ін. Поля підвищеної напруги негативно впливають на здоров’я людини і живі організми, спричиняючи розлади нервової системи, головний біль, втомлюваність, розвиток неврозів, безсоння тощо.

Іонізуюче випромінювання — спричиняє утворення у середовищі йонів з нейтральних атомів та молекул. Це може призвести до хвороби і загибелі живих організмів. Джерелами іонізуючого випромінювання є радіаційні аерозолі, що надходять у атмосферу під час випробувань ядерної зброї, деякі прилади, медичні установки для рентгенологічного обстеження, атомні електростанції.

Проявами механічного забруднення є замулення водойм ґрунтами, надходження пилу в атмосферу, звалища будівельного сміття та ін.

Проявами біологічного забруднення є занесення у довкілля хвороботворних мікроорганізмів, наприклад, збудників холери, гепатиту, дизентерії та ін. Джерелами можуть бути недостатньо знезаражені каналізаційні стічні води.

Хімічне забруднення виявляється у викидах промисловими підприємствами, транспортом, сільським господарством різних забруднювачів у довкілля. Прикладами є: викиди в атмосферу продуктів спалювання вуглеводневого палива, забруднення ґрунтів пестицидами, скидання у водойми неочищених стічних вод. Одними з найбільш небезпечних забруднювачів є важкі метали (Pb, Sn, Cd, Hg, Cr, Cu, Zn та ін.) та синтетичні органічні сполуки, які здатні накопичуватися у живих організмах (у тому числі і за ланцюгами живлення), завдаючи їм шкоди.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 40-42  с.137-145; дати відповіді на питання 1-5,1* с.139,142,146.

ü  Підготувати повідомлення на тему: «Охорона атмосферного повітря від забруднення»

Урок 47.                                                                      Дата: 26.05.2020

Тема: Антропічний вплив на атмосферу. Наслідки забруднення атмосферного повітря та його охорона.

За характером забруднення атмосфери виділяють:

1.      фізичне забруднення — механічне (пил, тверді частки), радіоактивне (радіоактивне випромінювання та ізотопи), електромагнітне (різні види електромагнітних хвиль, у тому числі і радіохвилі), шумове (різні гучні звуки та низькочастотні коливання) та теплове забруднення (викиди теплого повітря тощо);

2.      хімічне забруднення — забруднення газоподібними речовинами та аерозолями — карбон(ІУ) оксидом (СО₂), нітроген(ІУ) оксидом (NO₂), нітроген(ІІ) оксидом (NO), сульфур(ІУ) оксидом (SO₂), вуглеводнями, альдегідами, важкими металами (Pb, Cu, Zn, Cd, Сг), амоніаком (NH₃), пилом та радіоактивними ізотопами;

3.      біологічне забруднення — переважно мікроорганізмами — вегетативними формами та спорами бактерій і грибів, вірусами, а також їхніми токсинами та продуктами життєдіяльності.

Основними антропічними джерелами хімічного забруднення атмосфери є:

·         хімічні підприємства;

·         підприємства паливно-енергетичного комплексу;

·         сільськогосподарська діяльність (розпилення пестицидів за допомогою авіації, відходи тваринництва);

·         транспорт.

Ці забруднювачі постачають атмосферу важкими металами — свинець (Pb), ртуть (Hg), хром (Сг), мідь (Си), які є постійними компонентами повітря у промислових зонах. Вони здатні спричиняти онкологічні захворювання. Те­плові електростанції викидають щоденно у атмосферу сотні тонн вуглекислого газу, а також сажу, пил та золу. У великих промислових центрах трапляєть-            ся смог — скупчення часток пилу, води та диму у повітрі. Агресивні речовини у повітрі посилюють корозію виробів з металу, шкодять тваринам і рослинам.           Найбільшу небезпеку смог становить для астматиків, хворих на емфізему, бронхіт, стенокардію, гіпертонію. Навіть у здорових людей він може спричи-         няти головний біль, сльозотечу, першіння у горлі.

Збільшення кількості автомобілів спричинило зростання концентрації шкідливих газів у повітрі. Через антидетонаційні присадки у паливі відбува­ється викид у повітря свинцю. Пил і зола, що випрацьовують автомобілі, за­бруднюють не тільки повітря, а й ґрунт, осідаючи на його поверхні.

Леткі вуглеводні, що потрапляють у атмосферу, є токсичними хімічними речовинами, що подразнюють очі і слизові оболонки. Радіоактивні речовини,  що накопичуються у організмі, стають причиною раку, генетичних змін, без­пліддя та передчасної смерті. Органічні похідні Брому та Хлору спричиняють        утворення «озонових дір».

Атмосферу забруднюють токсичні гази, які викидаються підприємствами           хімічної промисловості. Так, оксиди Нітрогену (NO та NO₂) та Сульфуру (SO₂) є причиною кислотних дощів, внаслідок яких гинуть водні організми, залиша­ються хімічні опіки на листі рослин, роз’їдаються труби, машини, фасади бу­дівель, пам’ятники. Вони ж провокують хвороби дихальних шляхів. Чадний газ (CO) за вдихання утворює міцні комплексні сполуки з гемоглобіном і бло­кує потрапляння кисню у кров, спричиняє отруєння (до летальних випадків). Вуглекислий газ (СО₂) є одним з парникових газів.

Лісові пожежі, що часто є наслідками діяльності людини, також є джере­лом викидів в атмосферу великих кількостей вуглекислого газу.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі гине приблизно 3,7 мільйони людей через забруднення атмосферного повітря. Забруднене повітря є головною причиною гострих та хронічних захворювань ор­ганів дихання.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 43  с.146-148; дати відповіді на питання 1-5,1* с.148.

ü  Підготувати повідомлення на тему: «Охорона водного середовища від забруднення»

Урок 48.                                                                      Дата: 27.05.2020

Тема: Антропічний вплив на гідросферу. Причини порушення якості природних вод, дефіцит водних ресурсів, принципи оцінки екологічного стану водойм. Охорона водойм.

На сьогодні гідросфера забруднена набагато більше, ніж це можна уявити. Більшість забруднень перебуває у розчиненому стані.

Через вину людини у воду потрапляють:

·         поверхнево-активні речовини;

·         мінеральні добрива та пестициди;

·         відходи тваринництва;

·         фосфати, нітрати та інші солі;

·         лікарські препарати;

·         нафтопродукти;

·         побутові та промислові відходи;

·         важкі метали;

·         радіоактивні ізотопи та ін.

Джерелами цих забруднень є фермерські господарства, рибні господарства, нафтові платформи, морський та річковий транспорт, електростанції, хімічні підприємства, каналізаційні стоки та ін.

Так само, як і забруднення атмосфери, забруднення водойм поділяється на три види:

фізичне — виникає внаслідок збільшення у воді нерозчинних домішок — піску, глини, мулу за рахунок змиву дощовими водами з розораних ділянок (полів), надходження суспензій з діючих підприємств гірничодо­бувної промисловості, пилу, що переноситься вітром у суху погоду, спус­ком у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних устано­вок тощо;

хімічне — відбувається за рахунок надходження у водойми із стічними во­дами різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, мінеральні солі) і органічного походження (нафта й нафтопродукти, миючі засоби, пес­тициди тощо);

біологічне забруднення — полягає у надходженні зі стічними водами різ­них мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор грибків, яєць червів і т. д., ба­гато з яких є хвороботворними для людей, тварин і рослин.

Розглянемо докладніше окремі види забруднень.

Тверді частки знижують прозорість води, пригнічуючи розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водних тварин, погіршуючи смакові якості води, а то й роблять її взагалі непридатною для споживання.

Забруднення нафтою та нафтопродуктами призводить до появи нафтових плям, які спричиняють загибель рослин та тварин через перешкоджання газо­обміну між водою та повітрям і нестачу кисню.

Забруднення стічними водами промислових підприємств, мінеральними і органічними добривами сільського господарства та комунально-побутовими стоками призводить до евтрофікації водойм — збагачення їх поживними ре­човинами, що спричиняє надмірний розвиток водоростей та загибель інших екосистем водойм з непроточною водою (озер та ставків), а також до заболочу­вання місцевості.

Кислотні дощі, які також є наслідком діяльності людини, розчиняють ґрунт і вимивають у водойми важкі метали, закислюють водойми і спричиня­ють загибель екосистем. Забруднення важкими металами порушує життєді­яльність водних організмів.

Радіоактивне забруднення гідросфери елементами та ізотопами (Строн- цій-90, Уран, Радій-226, Цезій та ін.) спричиняє захворювання, мутації і смерть живих організмів.

Механічне забруднення побутовими відходами у населених пунктах при­зводить до скорочення місць існування живих організмів. Частина видів зникає.

Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побу­тові стоки (особливо, якщо вони неочищені чи очищені недостатньо), а також стоки підприємств цукрових заводів, м’ясокомбінатів, заводів, що обробляють шкіру, деревообробних комбінатів.

Загальними наслідками забруднення гідросфери є:

Ø  зменшення запасів питної води;

Ø  змінення стану та розвитку флори та фауни водойм;

Ø  порушення колообігу речовин у біосфері;

Ø  зменшення біомаси планети;

Ø  зменшення виробництва кисню рослинами.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 44  с.148-151; дати відповіді на питання 1-5 с.151.

ü  Підготувати повідомлення на тему: «Охорона грунтів від забруднення»

Урок 49.                                                                      Дата: 28.05.2020

Тема:  Основні джерела антропічного забруднення грунтів, їхні наслідки. Необхідність охорони грунтів.

Основними видами антропогенного впливу на ґрунти є:

·         антропогенна ерозія — руйнування верхніх найбільш родючих шарів ґрунту;

·         вторинне засолювання, заболочування та опустелювання;

·         добування корисних копалин та їхнє збагачення;

·         відчуження земель для промислового та комунального будівництва;

·         захоронения побутових та промислових відходів;

·         проведення випробувань ядерної зброї;

·         внесення добрив та отрутохімікатів.

Основними джерелами забруднення ґрунтів є:

§  житлові будинки та побутові підприємства — через побутове сміття, харчові відходи, каналізаційні зливи, будівельне сміття, відходи опалювальних систем та непотрібні предмети домашнього вжитку;

§  сміття громадських установ — лікарень, їдалень, готелів, магазинів та ін. (можуть містити хво-
роботворні бактерії, яйця гельмінтів та інші шкідливі організми);

§  промислові підприємства — через токсичні речовини у твердих та рідких відходах виробництва, що шкодять живим організмам та їх угрупованням (солі кольорових та важких металів; ціаніди, сполуки Арсену, Берилію;

§  відходи бензену та фенолу з виробництва пластмас та штучних волокон;

§  відходи целюлозно-паперової промисловості — феноли, метанол, скипидар, кубові залишки);

§  теплоенергетика — через утворення великої кількості шлаків під час спа­лювання кам’яного вугілля, викиди в атмосферу сажі, неспалених часток, оксидів Сульфуру, які у підсумку опиняються у ґрунті;

§  захоронения радіоактивних відходів — атомні електростанції вивільняють з реакторів відходи, що є продуктами розщеплення урану; ці речовини по­трапляють у ґрунт, спричиняючи радіоактивне зараження;

§  сільське господарство — через надмірне використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, які застосовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб та бур’янів; ці речовини потрапляють у ланцюги живлення, трива­лий час циркулюють у навколишньому середовищі, завдаючи шкоди різ­ним ланкам;

§  транспорт — через викиди оксидів Нітрогену, свинцю, вуглеводнів та ін­ших речовин під час роботи двигунів внутрішнього згоряння; викиди свинцю осаджуються на рослинах, приникають у ґрунт, де можуть зали­шатися тривалий час, а також накопичуватися в тканинах рослин, тварин і людини.

Важкі метали (Pb, Fe, Hg, Cu, Zn, Cd, Mo, Ni, Co, Sn, Ті та ін.) та їхні похідні потрапляють у атмосферу з викидами промислових підприємств, а потім оса­джуються або змиваються дощем у ґрунт. Вони можуть зв’язуватись з інши­ми речовинами, мігрувати у ґрунті, накопичуватися у рослинах і передаватися ланцюгами живлення.

Так само з дощами у ґрунт потрапляють і концентруються розчини нітрат­ної (HNO₃) та сульфатної (H₂SO₄) кислот.

Пестициди за своєю шкодою для тварин і рослин схожі з важкими мета­лами.

Внесення надлишків мінеральних добрив спричиняє закислення ґрунтів та їхню евтрофікацію. Велика кількість нітратів у ґрунті знижує вміст у ньому кисню. Окрім того, нітрати з рослинною їжею можуть потрапляти в організм людини.

Нафтопродукти та нафта потрапляють у ґрунт і ізолюють поживні речови­ни від коренів рослин, ускладнюють газообмін між водою та ґрунтом. Через вміст ароматичних та поліциклічних вуглеводнів є токсичними для живих ор­ганізмів.

Атомні електростанції, радіоактивні опади, могильники радіоактивних речовин є джерелами потрапляння у ґрунт радіоактивних ізотопів, які опиня­ються в організмі людини з продуктами харчування.

Наслідками забруднення ґрунту є:

Ø  відторгнення орних земель;

Ø  надмірне насичення токсичними речовинами рослин, рослинних продуктів харчування;

Ø  загибель живих організмів;

Ø  забруднення ґрунтових вод.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 45  с.151-154; дати відповіді на питання 1- 5, 1* с.154.

ü  Підготувати повідомлення на тему: «Охорона біорізноманіття»

Урок 50.                                                                Дата:12.06.2020

Тема: Антропічний вплив на біорізноманіття.

Біорізноманіття — це різноманітність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що знаходяться в наземних і водних екосистемах та екологічних комплексах території країни, в яких вони є складовими частинами; воно включає різноманіття в межах видів, між видами та між екосистемами.

Біорізноманіття України нараховує понад 72 тис. видів рослин, тварин та мікроорганізмів. Гриби і слизовики становлять 15 тис., водорості — 5 тис., лишайники — 1,2 тис., мохи — 800 і судинні рослини — 5,1 тис. видів, включаючи найважливіші культурні види. Тваринний світ налічує понад 45 тис.
видів, у тому числі: комахи — 35 тис., членистоногі без комах — 3,4 тис., черви — 3,2 тис.; хребетні представлені рибами і круглоротими (170 видів і підвидів), земноводними (17 видів), плазунами (21 вид), птахами (близько 400 видів), ссавцями (108 видів).

У наш час відбувається швидке скорочення видів живих організмів на Землі за такими причинами:

1) Руйнування природного середовища життя. Є основною причиною вимирання видів. Це відбувається через розорювання земель, заготовку деревини, осушення або обводнення територій, добування корисних копалин, вирубку лісу під будівництво або пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці ділянок дикої природи. Екосистеми руйнуються і живі організми втрачають умови для існування.

2) Фрагментація середовищ існування тварин і місць зростання рослин, ланд­шафтів, екосистем відбувається внаслідок поділу цілісних екосистем при будівництві мережі транспортних комунікацій (доріг, автострад), трубо­проводів, водосховищ і пов’язаних з ними іригаційних споруд (дамб, гре­бель, насосних станцій) тощо.

3) Поширення чужорідних видів, які можуть негативно вплинути на еко­системи. Зазвичай свідомо або мимовільно заносяться людиною. Чу­жорідні біологічні види можуть зайняти чужі екологічні ніші, а також принести із собою захворювання, проти яких немає імунітету в місцевих видів.

4) Надмірна експлуатація природних ресурсів. Прикладом є будь-які твари­ни, які зникли внаслідок надмірного полювання. В сучасній Україні зни­жується чисельність зубрів, лосів, качок, гусей, куріпок, осетрових риб та ін.

5) Загроза глобального потепління. Потепління на 3,5 °С та підняття рівня Світового океану може викликати зникнення деяких видів тварин і рос­лин.

Основними шляхами її виконання є:

·         збереження біорізноманіття у природних середовищах існування та спеці­альних центрах;

·         екологічно збалансоване використання компонентів біорізноманіття;

·         дослідження та науково-експертна підтримка;

·         оцінка та зменшення рівнів негативних впливів на біорізноманіття;

·         міжнародне співробітництво.

Практична робота № 3

Тема. Оцінка екологічного стану свого регіону

Мета: навчитися визначати основні екологічні зміни природи своєї місце­вості, складати прогноз можливого стану навколишнього середовища у май­бутньому.

Обладнання і матеріали: довідкова література, джерела всесвітньої мережі Інтернет, матеріали особистих спостережень.

Хід роботи

1)      Оберіть певну територію у своїй місцевості та оцініть екологічний стан при­роди за планом:

2)      Назва та географічне положення.

3)      Загальна характеристика природних умов.

4)      Зміни, що відбулися у річковій мережі, озерах, водосховищах, болотах тощо.

5)      Зміни, що відбулися у рельєфі та ґрунтах (ерозія, забруднення стоками ферм, надлишками мінеральних добрив тощо).

6)      Рослинний світ і зміни в ньому (зміни у видовому складі через вирубку лі­сів, збирання лікарських рослин, занесення бур’янів тощо).

7)      Тваринний світ і зміни в ньому (зменшення видового різноманіття, погір­шення умов існування тощо).

8)      Використання території людиною, антропогенний вплив.

9)      Складіть висновок, сформулювавши основні екологічні проблеми своєї міс­цевості. Запропонуйте шляхи їхнього вирішення.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 46  с.154-157; дати відповіді на питання 1- 4, 1* с.157.

ü  Виконати практичну роботу

Урок 51.                                                                Дата: 15.06.2020

Тема: Проблеми акліматизації та реакліматизації видів. Збереження біорізноманіття як
необхідна умова стабільності атмосфери

Акліматизація — пристосування організмів до нових, не звичних для них кліматично-географічних умов існування після територіального, штучного чи природного переміщення з утворенням стабільних відтворювальних груп організмів.

Реакліматизація — пристосування організмів до місцевості, з якої вони з певних причин зникли.

Акліматизація можлива двома шляхами:

·         Зміною обміну речовин організмів. Такі зміни (модифікації) не успадковуються і визначаються нормою реакції організму. В цьому випадку відбувається натуралізація. Приклад: багато злісних і карантинних бур’янів і шкідників, що мають широку норму реакції генотипу і що вільно поширюються по планеті. При цьому генетична структура популяції або виду не змінюється.

·         Зміною генетичної структури виду. Це — справжня акліматизація. Чинником, що визначає генетичну структуру виду та обумовлює акліматизацію, є природний відбір. В онтогенезі акліматизація визначається багатством генофонду популяції. Деяке значення при акліматизації мають спонтанні мутації, але частота їх невелика.

·         Інтродукція нового виду — втручання у біогеоценоз — супроводжуєть­ся здебільшого негативними наслідками. Новий вид змінює у ньому кормо­ві зв’язки, спричиняє перебудову структури екосистеми, порушує рівновагу біоценозу. Інтродуковані особини нового виду змушені знаходити екологічну нішу для існування, вступати у конкуренцію з місцевими екологічно близьки­ми видами.

Реакліматизація ж має велике значення, оскільки сприяє збагаченню біо­ценозів та повнішому використанню продуктивності екосистем.

Збереження біорізноманіття як необхідна умова стабільності біосфери

Біорізноманіття поділяють на три категорії:

Генетичне різноманіття — це різноманіття генів усередині одного виду. Воно пов’язане з тим, що особини зазвичай мають гени, що дещо різняться. До генетичного різноманіття відносять існування в межах одного виду підви­дів, рас, сортів, штамів, клонів, різновидів, форм тощо.

Видове різноманіття — це різноманіття всередині одного регіону. За оцінка­ми спеціалістів, сьогодні на Землі відомо приблизно 1,5 млн видів різних живих організмів, Кількість видів тварин набагато більша за кількість ви­дів рослин, грибів та бактерій. Серед тварин за числом видів на першому місці комахи. Серед рослин найбільш чисельними є покритонасінні (квіт­кові).

Екосистемне різноманіття — це різноманіття видів усередині екосистеми. Зниження екосистемного різноманіття — це не тільки зменшення числа видів, але й якісні зміни екосистем. Вони відбуваються переважно через ді­яльність людини і становлять серйозну небезпеку.

Скорочення біорізноманіття є однією з екологічних проблем сучасності.

Причини, з яких необхідно зберігати біорізноманіття, полягають тому, що воно виконує провідну роль у забезпеченні стійкості екосистем та біосфери в цілому (поглинання забруднень, стабілізація клімату, забезпечення придат­них для життя умов). Кожен вид, навіть якщо він здається незначним, робить свій внесок у забезпечення стійкості не тільки локальної екосистеми, але й біо­сфери в цілому.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 47  с.157-160; дати відповіді на питання 1- 7, 1* с.161.

ü  Підготувати повідомлення на тему: «Червона та Зелена книги України»

Урок 52.                                                                 Дата: 19.06.2020

Тема: Екологічна політика в Україні. Червона книга та чорні списки видів тварин. Зелена книга України

Екологічна політика в Україні

Сучасними нормативно-правовими актами, що регулюють організацію охорони навколишнього природного середовища в Україні, є: Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря», «Про карантин рослин», «Про природно-заповідний фонд України».

А також: «Земельний кодекс України», «Водний кодекс України», «Лісовий кодекс України».

В Україні існують природоохоронні території. До них належать: 5 біосферних заповідників, 17 природних заповідників, 40 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам’яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних та зоологічних садів, дендропарків та парків-
пам’яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн га.

Червона книга та чорні списки видів тварин

Червона книга України — це анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів і підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України та підлягають охороні. Є основним документом, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постій­но або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території        України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та винят­кової (морської) економічної зони.

До останнього видання «Червона книга України» занесено 826 видів рос­лин і грибів: судинні рослини (611), мохоподібні (46), водорості (60), лишай­ники (52), гриби (57). Кількість видів рослин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 285 видів, а у другому порівняно з першим — на 390 видів.

Про кожний із видів, занесених до Червоної книги, вказуються такі відо­мості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у при­роді, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити  для їх охорони, джерела інформації. У Книзі також містяться картосхеми роз­повсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин, рослин  і грибів.

Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають ре-.  тельній охороні по всій території України.

Зелена книга України

Зелена книга України є офіційним державним документом, в який зано­сять рідкісні та типові для певної місцевості рослинні угруповання, що по­требують особливого режиму їх використання. На відміну від Червоної книги, Зелена звертає увагу на охорону не окремих видів а цілісних рослинних угру­повань.

Останнє видання Зеленої книги (2009) охоплює 160 типових і рідкісних  угруповань.

У книзі також містяться ілюстрації рідкісних угруповань та нормативні  документи про Зелену книгу України.

Книга є довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ та організацій, навчальних закладів, фахівців у сфері збереження біорізноманіття, активістів зеленого руху.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 48,49  с.161-167; дати відповіді на питання 1- 7, 1* с.164,168.

Урок 53.                                                                      Дата: 22.06.2020

Тема: Концепція сталого розвитку та її значення. Природокористування в контексті сталого розвитку. Поняття про екологічне мислення

 Концепція сталого розвитку та її значення

Сталий розвиток — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п’яти головних принципах:

1.      Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

2.      Обмеження, які існують у галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов’язані із сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3.      Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4.      Необхідно привести у відповідність стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема, відносно використання енергії.

5.      Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

Концепція поєднує три головні компоненти сталого розвитку суспільства:

економічний підхід — оптимальне використання обмежених ресурсів та застосування природо-, енерго- і матеріалозберігаючих технологій;

екологічний підхід — сталий розвиток має забезпечити цілісність біологіч­них і фізичних природних систем, їхню життєздатність, від чого залежить глобальна стабільність усієї біосфери;

соціальний підхід — досягнення справедливого розподілу соціальних благ між усіма членами людського суспільства.

Найважливішими цілями сталого розвитку є:

·         Подолання бідності, голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства.

·         Міцне здоров’я і благополуччя.

·         Якісна освіта.

·         Забезпечення сталого управління водними ресурсами та санітарією.

·         Забезпечення доступу всіх людей до прийнятних за ціною, надійних, ста­лих і сучасних джерел енергії.

·         Створення стійкої інфраструктури, сприяння всеохоплюючій і сталій інду­стріалізації та інноваціям.

·         Забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробни­цтва.

·         Вжиття невідкладних заходів щодо боротьби зі зміною клімату та її наслід­ками.

·         Збереження та стале використання океанів, морів і морських ресурсів в ін­тересах сталого розвитку.

·         Захист і відновлення екосистем суші та сприяння їх раціональному вико­ристанню.

·         Мир, справедливість та сильні інститути.

·         Партнерство заради сталого розвитку.

Природокористування в контексті сталого розвитку:

Ø  Концепція сталого розвитку передбачає шість принципів раціонального природокористування.

Ø  Принцип «нульового рівня» споживання природних ресурсів. Викорис­товується для регулювання споживання первинних переробних ресурсів у державному масштабі.

Ø  Принцип відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсно­му потенціалові регіону.

Ø  Принцип збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання.

Ø  Принцип збереження природообумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності.

Ø  Принцип погодження виробничого і природного ритмів.

Ø  Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу.

Екологічне мислення — це загальне розуміння, що безпечне існування та розвиток людства можливі тільки за умови відновлення екологічної чистоти його середовища існування та гармонічної взаємодії з нею.

Отже, як можна дотримуватись екологічного мислення в повсякденному житті?

Будьте розсудливим споживачем. Покупайте речі лише тоді, коли вони вам дійсно потрібні: добре подумайте перед придбанням, відмовтеся від спонтанних покупок, готуйте списки перед тим, як йти до магазину. І пам’ятайте: краще 1 раз купити якісну річ, ніж кілька разів дешеву.

Не купуйте разом з товаром зайве сміття. Обирайте товари без зайвої упаковки. Навіщо вам красиве, але непотрібне пакування?

Відмовтеся від одноразових пластикових пакетів. Пластик не розкладається у екосистемах природним шляхом. Наївшись такого сміття, щорічно гине велика кількість тварин.

Скажіть «ні!» одноразовим речам. Намагайтеся не купувати продукцію для одноразового використання: посуд, серветки, станки для гоління, ручки. Замість цього віддавайте перевагу відповідним багаторазовим речам.

Сортуйте сміття. Якщо біля вашого будинку вже з’явилися окремі контейнери для побутових відходів з пластику, скла, металу та паперу, користуйтеся ними.

Бережіть воду. Запаси прісної води на планеті Земля не є значними. Звичайне правило «закривайте кран, поки чистите зуби» має сенс. Скорочуйте час перебування у душі, зменшуйте напір, придбайте спеціальну економну насадку. Вчасно ремонтуйте крани, що підтікають.

Бережіть електроенергію. Сформуйте звичку виключати світло, виходячи з приміщення довше, ніж на 15 хвилин. Використовуйте енергозберігаючі лампи, які витрачають на 80 % менше енергії та слугують довше за звичайні.

Економ-режим техніки. При купівлі звертайте увагу на економічність техніки (маркування А, А+, Energy Star). Таким чином можна скоротити ви­трати на електрику до ЗО %.

Економте папір. Друкуйте з двох сторін аркуша, використовуйте чернет­ки. Економія стандартних 25 пачок офісного паперу рятує одне зрублене дерево.

Автомобіль. Купуйте економний автомобіль. Регулярно міняйте фільтри та качайте шини. Такі заходи збільшать пробіг на 1 літр бензину. Або оберіть велосипед замість автомобіля.

Чистота. Звичайні миючі засоби містять фосфати, які, потрапляючи у во­дойми, спричиняють рясне «цвітіння» води. Тому слід надавати перевагу екологічним мийним засобам, що є менш шкідливими та краще розкладаються у природних умовах.

Харчування. Відмовтеся від фаст-фуду, готуйте та їжте вдома. Обирайте місцеві продукти харчування (так менше витрат палива на транспортування), сезонні, без надмірного використання мінеральних добрив та пестицидів.

Домівка. Віддавайте перевагу всьому натуральному: меблям, одягу, пред­метам інтер’єру.

Посадіть дерево та підтримуйте людей, що зберігають та захищають наші ліси. Дерева в процесі фотосинтезу поглинають вуглекислий газ та виді­ляють кисень, необхідний для дихання. Також дерева утворюють тінь та зменшують витрати на роботу кондиціонера на 10-15 %.

Ековироби. Використовуйте зошити або туалетний папір, виготовлені з переробленого паперу, біопакети, що розкладаються протягом 3 років тощо.

Звісно, цей перелік не є вичерпним.

Запропонуйте і власні способи дотримання   екологічного мислення і способу життя. Пам’ятайте, що ви робите це не тільки заради себе, а й заради прийдешніх поколінь.

Домашнє завдання:

ü  Опрацювати матеріал та зробити короткий конспект (робочий зошит);

ü  Опрацювати § 50  с.168-171; дати відповіді на питання 1- 3, 1* с.171.

ü  Підготувати повідомлення «Вітчизняні вчені-селекціонери».

Урок 54.                                                                      Дата: 24.06.2020

Тема: Узагальнення знань з теми «Сталий розвиток та раціональне природокористування»

Останній урок у ІІ семестрі.

Оберіть правильну відповідь.

1.      Екологічне мислення — це:

     А система поглядів, за яких економічні потреби є важливішими за збереження і охорону довкілля;

     Б загальне розуміння, що безпечне існування та розвиток людства можливі тільки за умови відновлення екологічної чистоти його середовища існування та гармонічної взаємодії з нею;

     В прагнення перетворйти природне середовище на техногенне для задоволення потреб людини;

       Г відмова від споживання в їжу продуктів тваринного походження.

2.      Екологічні проблеми, що не є актуальними для світу:

      А наслідки локальних аварій;                         Б утилізація відходів;

      В виснаження природних ресурсів;               Г глобальне потепління.

3.      Види, що були успішно реакліматизовані в Україні:

       А ондатра;            Б бабак степовий;         В товстолоб;            Г фазан.

4.      Оберіть вид тварин, що занесений у Червону книгу України:

      А сільська ластівка;                Б їжак вухатий;

      В окунь звичайний;                Г руда мурашка.

5.      Встановіть відповідність між забруднювачами та видом забруднення гідро-
сфери:

1	Фізичне
2	Хімічне
3	Біологічне
4	Механічне

А	Гарячі води від ТЕС та АЕС
Б	Хімічно інертне сміття
В	Каналізаційні стоки
Г	Віруси

6.      Доведіть необхідність правильної утилізації побутових та промислових відходів (на прикладі впливу на ґрунт, водойми, повітря або живі організми).